Онкологический Портал Украины

Навигация
Главная
Новости
Статьи
Материалы для врачей
Библиотека
Справочная информация
Ресурсы по онкологии
Форум
События
Видео
Доска объявлений
Глоссарий
Наши баннеры
Хочу стать Донором

Просьбы о помощи:
Адресная помощь
Обратиться за помощью
Архив
Помним

Консультации:
Врачей
Психолога
Юриста
Волонтёра
О донорстве

Базы данных:
Вся база данных
Клиники
Детские клиники
Лаборатории
Гос органы

Сервис:
Контакты
Поиск

RSS Подписки
Новости
Статьи - Материалы
Темы форума
Поддержать проект


Онкологический портал Украины - социальный ресурс ориентированный на всестороннюю помощь людям, тем или иным образом столкнувшимися с онкозаболеваниями.

 

Для полноценной работы портала необходима ваша поддержка.


Библиотека
Новые файлы
пособие по детском...
Classification of ...
Эриведж
Кселода
Зелбораф
Тарцева
Пациентам
Влияние полиморфиз...
Принципы комплексн...
Рекомендации для м...

Популярные файлы
Germ Cell Tumors [8280]
Testicular Cancer [6891]
Oral Cancer Me... [5869]
Практические р... [5285]
Methotrexate [3340]
Аутоиммунная т... [2791]
Гемофилия - пр... [2510]
Нефробластома ... [1925]
Хронический ми... [1818]
Нейробластомы ... [1378]
База данных
Новые поступления:
 Клиника Спиженко - О...
 Онко Консалтинг Центр
 Ивано-Франковский Об...
 Запопрожский областн...
 Закарпатский областн...
 Житомирский областно...
 Центр лимфохирургии ...
 Донецкий областной п...
 детский онкогематоло...
 городской онкологиче...

Популярное в базе:
 ОХМАТДЕТ, онкогемато...
 Научный центр радиац...
 Киевский Областной О...
 Одесская областная б...
 Донецкий областной п...
 Житомирский областно...
 Киевская городская о...
 Закарпатский областн...
 Ивано-Франковский Об...
 Запопрожский областн...

Нет того что Вам нужно?
Воспользуйтесь поиском!
Информативно

Все що необхідно знати про діагноз рак - книга для пацієнтів. Діагноз “рак” завжди був жахливим вироком, який не залишав надії. Протягом десятиріч у свідомості людей формувалось вкрай деформоване від

Неожиданные и сенсационные выводы относительно скандала вокруг запрета в ЕС гадолиний содержащих контрастных средств, используемых для МРТ-диагностики, в том числе и

Врачебная ошибка или профессиональное невежество? Мифы, иллюзии, реальность. Термин «врачебная ошибка», обычно, употребляют...

Медицинская мафия Израиля. В мае 2015 года моя сестра Оксана заболела редким типом рака. В Украине не могли поставить правильный диагноз, только разводили руками...

В интернете миллионы страниц с информацией о раковых заболеваниях. К сожалению, значительная часть публикаций представляет собой рекламные материалы «чудодейственных» средств

Способ наживы профессора и доктора Василия Новицкого, который зарабатывает на лечении онкологии!

Лекарства против рака. Ни у меня, ни у кого бы то ни было в мире не существует лекарства, которое бы помогало от рака вообще...

Украин - Лекарство от рака? Панацея? Или очередное промывание мозгов и кошельков? В средствах массовой информации прошла информация...

Врач и пациент - здоровые взаимоотношения. Все пациенты имеют следующие права при оказании медицинской помощи:

ДСТ-терапия - очередная панацея от рака и снова обман! "Больным раком дадут шанс - тестируют новое лекарство."

Когда ставится страшный диагноз - онкология, о лечении за рубежом не мечтает разве что ленивый или совсем “глупый” человек, который ничего не понимает в этой жизни...

Скидка 10% на все виды предоставляемых услуг, при обращении в клинику Спиженко посредством Онкологического Портала Украины.

Взгляд на рак из разных стран. Онкология — самая неизученная область медицины, вопросов в которой гораздо больше, чем ответов

Как победить рак и радоваться жизни. Слушая рассказ Елены Нижник, пережившей рак яичников, невольно вспоминаешь фильм «Невезучие»

Ранняя диагностика — главное оружие в борьбе с онкологическими заболеваниями. Если обнаружить рак на ранней стадии, в некоторых случаях можно

Сейчас на сайте
Гостей: 5
На сайте нет зарегистрированных пользователей

Зарегистрировано: 5,103
Последние посетители
seagull 02:10:53
Vladimir ... 04:26:02
Makaay10 14:04:12
Svetlinka 1 день
Tyrozemok 1 день
Sergey 2 дней
Galinka 2 дней
JerryTheft 2 дней
Alusikleon 2 дней
Annakamka 2 дней

Пользователи
Ukraine 3994
Russia 305
United States 36
Cyprus 30
Israel 23

География посетителей
Текущая нагрузка: 0%, Средняя (LA): 0,25
Текущая нагрузка: 0%
Все що необхідно знати про діагноз рак - книга для пацієнтів

Диагноз рак  Діагноз “рак” завжди був жахливим вироком, який не залишав надії. Протягом десятиріч у свідомості людей формувалось вкрай деформоване відношення до цієї хвороби. Безумовно, в онкології залишається багато таємниць, які ще чекають свого відкривача, однак прогрес як у фундаментальних дослідженнях, так і у фармакології, медичній техніці та онкології суттєво змінив ситуацію. Була створена велика кількість нових ефективних препаратів для лікування різних типів пухлин, препаратів для профілактики та лікування побічних ефектів протипухлинної терапії. Розвиток комп’ютерних та електронних технологій значно розширив можливості променевої терапії.

На сьогодні можна стверджувати, що рак більше не є невиліковною хворобою. Безумовно це тяжка хвороба, лікування якої потребує сил та терпіння як від пацієнта, так і від лікаря. Більше половини людей, які захворіли на рак живуть понад п’ять років з моменту встановлення діагнозу, а при деяких типах раку та своєчасному лікуванні — 80–95% пацієнтів живуть понад 10–15 років. Нажаль, на відміну від країн Європи та Америки, у нас не було прийнятим інформувати пацієнта, а часом і його родичів про дійсний стан речей, обговорювати діагноз та перспективи і можливості лікування. Лише останніми роками з’явилась тенденція до більш чесних взаємин між лікарем та пацієнтом.

Протипухлинна терапія — це важка праця, як для лікаря, так і для пацієнта, але, на нашу думку, людина повинна знати заради чого, а точніше з чим, вона бореться. В Сполучених Штатах Америки та в Європі на теперішній час існує велика кількість добровільних організацій, які допомагають онкологічним хворим. Ці організації здійснюють переважно психологічну та інформаційну підтримку хворих на злоякісні новоутворення. Крім того, там прийнято обговорювати проблеми злоякісних пухлин з друзями, знайомими, з людьми, які пройшли через це випробування, тому що люди зрозуміли, рак — це не соромно, це така ж хвороба, як і багато інших, це проблема, яку треба вирішувати.

Також необхідно зазначити, що для онкологічних хвороб дуже гострим є питання ранньої діагностики. Нажаль традиційно всі ми занадто мало приучені до турботи про себе. Ми боїмось сходити зайвий раз до лікаря, коли нас щось турбує — ми йдемо по шляху “пройде самостійно”, або ковтаємо якісь пігулки, які порекомендувала сусідка. Все це стає даремно втраченим часом, який міг би бути корисним для своєчасного лікування. Але для онкологічних хворих є ще гірший шлях, коли людина відмовляється від традиційного лікування, та відправляється до шарлатанів, які обіцяють чудодійне зцілення. Скільки таких жорстоко обманутих людей приходить до онкологічних лікарень, втративши час та шанс на нормальне повноцінне життя?! Отже не треба боятися пройти обстеження, розпочати лікування та просити підтримки у родичів та друзів в такий скрутний для Вас час!

Як виникає рак?

Рак виникає внаслідок руйнування (мутації) якоїсь частини Вашої ДНК (молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти, які містять спадкову інформацію). ДНК є “інструкцією” для Вашої клітини з приводу її життєдіяльності, розмноження та виконання певних функцій для потреб усього організму. При виникненні мутацій в ДНК клітини можуть відновити пошкодження, загинути або із них можуть виникнути ракові клітини. Особливістю останніх є абсолютна автономність, безперервне розмноження та “небажання” підкорятися командам організму (нервової та ендокринної систем).

Причинами мутацій в ДНК можуть бути:

· особливості Вашого способу життя (куріння, вживання алкоголю, вплив надмірної інсоляції та ін.);

· контактування із шкідливими речовинами та іонізуючим випромінюванням (робота в шкідливих умовах, наприклад, з азбестом, бензолом або із радіоактивними речовинами і т.д.);

· генетичні особливості Вашого організму (часті випадки раку у Вашій родині);

· деякі хронічні захворювання (виразковий коліт, виразка шлунка і ін.).

Нам ще багато чого не відомо про причини та закономірності виникнення раку. Деякі люди, які мають навіть кілька факторів ризику, не хворіють на рак, в той час люди, які не мають жодного з них — хворіють.

Неконтрольоване розмноження ракових клітин призводить до формування пухлини, яка перешкоджає нормальному функціонуванню здорових тканин та має здатність поширюватися (метастазувати) в організмі. Сама пухлина теж може виробляти речовини, які порушують функції організму. Наприклад, деякі пухлини легенів секретують речовини, які призводять до підвищення рівню кальцію в крові, впливають на нервову систему та м’язи, викликають біль у суглобах (як при артриті), а також слабкість та запаморочення. Зазвичай тривалість розвитку раку від моменту появи першої ракової клітини до появи перших симптомів захворювання складає досить тривалий проміжок часу (кілька років).

Хто хворіє на рак?

Теоретично на рак протягом життя може захворіти будь-хто. Але деякі люди, які спадково схильні (наявність випадків раку у сім’ї), контактують з канцерогенними чинниками на виробництві або проживають на радіаційно- та хімічно забруднених територіях мають більше шансів захворіти на цю хворобу.

Як ставиться діагноз “рак”?

Будь-які діагностичні дослідження — від пальпації та ультразвукового дослідження до комп’ютерної томографії, маммографії та магнітно-резонансної томографії, можуть лише продемонструвати наявність пухлинного утворення, але остаточний діагноз ставиться лише при патоморфологічному дослідженні (безпосереднє вивченні ракових клітин під мікроскопом).

Якщо у Вас з’явилися симптоми, які можуть свідчити про наявність пухлини, лікар розпочне з розпитування про те, якими хворобами Ви хворіли протягом життя, як давно з’явилися симптоми, які вас хвилюють, чи були онкологічні захворювання у Ваших родичів. Таким чином, лікаря буде цікавити наступна інформація:

· стан Вашого здоров’я на теперішній час, включаючи будь-які скарги;

· стан Вашого здоров’я в минулому, включаючи інфекційні хвороби, оперативні втручання та наявність алергії;

· захворювання Ваших родичів, особливо наявність онкологічних захворювань;

· можливі шкідливі впливи протягом життя та роботи, які могли б призвести до виникнення раку.

Також лікар проведе огляд та, так зване, фізикальне дослідження, щоб мати уяву про Ваш загальний стан. Ще можуть бути виконанні ректальне та гінекологічне дослідження. В подальшому буде необхідно виконати загальні аналізи крові та сечі, а також вивчення будови клітин крові під мікроскопом. Лікар в лабораторії може знайти занадто багато або занадто мало окремих клітин крові, їх патологічні зміни, в тому числі й атипію. Наприклад, при наявності раку крові — лейкозу — раковозмінені клітини можна побачити під мікроскопом. При проведенні біохімічного дослідження крові та якихось специфічних досліджень можна виявити патологічні зміни рівнів окремих ферментів (наприклад лужна фосфатаза), макроелементів крові (наприклад, кальцій), антигенів, білків та інших речовин (наприклад, пухлинних маркерів), що є непрямим підтвердженням наявності пухлинного процесу. В той же час, при інтерпретації аналізів рівня пухлинних маркерів слід бути дуже обережним та уважним, оскільки він може збільшуватися й при доброякісних станах.

Але ці дослідження є допоміжними і для постановки діагнозу необхідне виконання специфічних інструментальних діагностичних досліджень, які дозволяють встановити місце розташування пухлини, її розміри та поширеність процесу. За допомогою цих методів лікар може отримати “картинку” Ваших кісток, внутрішніх органів та інших частин тіла.

Найпоширенішими з інструментальних методів дослідження є рентгенологічні, які дають змогу отримати зображення кісток та багатьох внутрішніх органів. Рентгенологічні дослідження широко застосовують при обстеженні хворих на рак легенів, тонкого кишечнику, шлунка, молочної залози (мамографія).

Комп’ютерна томографія (КТ) також відноситься до рентгенологічних досліджень, але вона має більшу точність та дозволяє виявити менші за розмірами утворення, ніж звичайна рентгенографія. Томографічні скани дозволяють отримати детальну інформацію про наявність пухлини або інфекційного процесу в мозку, черевній або грудній порожнині. Цей метод також дозволяє точніше оцінити поширеність пухлини. КТ застосовують для дослідження мозку, легенів, печінки, підшлункової залози, наднирників та кісток.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є найбільш чутливою методикою при вивченні стану головного та спинного мозку, в тому числі для виявлення їх компресії. При проведенні МРТ, на відміну від КТ, використовують не рентгенівське випромінювання, а поле потужного магніту. Крім вивчення головного та спинного мозку МРТ застосовують для визначення патології ділянки голови та шиї, печінки та м’яких тканин.

Ультразвукове дослідження (УЗД) базується на застосуванні високочастотних хвиль, які відбиваючись від тканин формують зображення. УЗД є скринінговим методом для виявлення новоутворень яєчників та, меншою мірою, інших гінекологічних пухлин, поряд з мамографією — доброякісних та злоякісних пухлин молочної залози, при застосуванні трансректального датчика — пухлин передміхурової залози. УЗД допомагають виявити пухлини в м’яких тканинах та паренхіматозних органах. В останній час з’явились апарати, які дозволяють побачити не лише структурні зміни, але й вивчити особливості кровотоку в зоні інтересу, що в багатьох випадках дозволяє оцінити характер росту (доброякісні кісти або злоякісні новоутворення). УЗД також допомагає зафіксувати місце знаходження пухлини для більш точного проведення біопсії (взяття тканини для мікроскопічного дослідження).

Радіонуклідні дослідження проводять шляхом введення в кровоток невеликої кількості радіоактивної речовини з дуже коротким терміном життя. Для дослідження може застосовуватися як безпосередньо сама радіоактивна речовина (наприклад, йод при дослідженні стану щитоподібної залози) або її сполука з якимось специфічним носієм. Радіонуклідні дослідження корисні як для вивчення функції окремих органів (нирки, печінка, щитоподібна залоза), так й для вивчення їх структури (кістки, щитоподібна залоза, лімфатичні вузли). Введена радіоактивна речовина абсорбується тканинами організму, при цьому пухлина може абсорбувати більше або менше речовини, ніж оточуючи нормальні тканини, що проявляється різною інтенсивністю зображення. Радіонуклідне дослідження дозволяє лікарю виявити патологічні вогнища та визначити їх локалізацію, наприклад, в кістках або щитоподібній залозі.

Ендоскопічні дослідження — це вивчення зсередини стану порожнинних органів, таких як шлунок, товстий кишечник, сечовий міхур, за допомогою світловолоконної оптики. Гнучкий зонд рухаючись в тілі дозволяє побачити зміни слизової оболонки та виявити пухлини стравоходу, шлунку, кишечнику, сечового міхура. Один з різновидів ендоскопії — це лапароскопія, яка дозволяє побачити зсередини стан органів черевної порожнини.

Найбільш достовірно діагностувати рак можна лише при вивченні будови пухлинних клітини під мікроскопом, тобто провести цитологічне або гістологічне дослідження (це називається морфологічною верифікацією діагнозу). Для цього Ваш лікар використає хірургічне втручання, яке називається біопсією, для того, щоб отримати зразок тканини для подальшого мікроскопічного вивчення. Залежно від локалізації та типу пухлини, а також особливостей клінічної ситуації може бути застосовано різні види біопсій. При пункційній біопсії невеличкий шматочок тканини береться за допомогою голки та шприца під контролем ультразвукового або рентгенівського апарату. Розрізняють тонкоголкову аспірацію та трепанбіопсію, при останній застосовується дещо товстіша голка, що дозволяє взяти більшу частинку пухлини, достатню для гістологічного дослідження. За допомогою пункційної біопсії можна отримати зразки будь-яких тканин — легенів, печінки, молочної залози, кісткового мозку та ін. Ендоскопічна біопсія виконуються під час проведення ендоскопічного дослідження, коли спеціальним приладдям береться шматочок тканини з порожнинних органів — стравоходу, шлунка, кишечнику, бронхів. Відкрита біопсія — це невелике хірургічне втручання, коли, частіше під місцевим знеболенням, за допомогою скальпеля забирається частина пухлинної тканини або лімфатичний вузол. Після взяття зразка тканини готується препарат для вивчення його морфологами.

Основний шлях для успішного лікування — це якомога раннє виявлення раку. Існують програми скрінінгу, рекомендації щодо самообстеження для виявлення раку молочної залози. Жінкам необхідно регулярного відвідувати гінеколога. Чоловікам після 40 років періодично проводити визначення PSA (простат-специфічного антигену) в сироватці крові. Також необхідними є періодичні ультразвукові та рентгенологічні обстеження.

Але не існує універсального методу діагностики раку, наприклад по краплині крові неможливо сказати є, чи не має у Вас пухлини. Це таке ж шарлатанство, як, наприклад, методика лікуванню рака сумішшю горілки з олією. На теперішній час відкрита значна кількість так званих пухлинних маркерів (речовин, які з’являються у крові при певних видах раку). Нажаль інформативність їх дослідження в основному є далекою від бажаної, адже позитивні результати можливі й при хронічних запальних процесах, палінні тощо. В онкології (за виключенням визначення простат-специфічного антигену) дослідження онкомаркерів є допоміжним методом обстеження, яке більше призначене для контролю ефективності проведеного лікування та виявлення можливих рецидивів хвороби. А тому, при появі якихось несприятливих симптомів обов’язково відвідайте лікаря, і не бійтеся звертатися до спеціалістів-онкологів.

Що таке атипові клітини?

Атипові клітини — це клітини, які відрізняються від нормальних, але безумовно ще не є раковими. Вони можуть виникати в результаті нормального старіння, важкої тривалої інфекції, запалення або подразнення. У більшості випадків атипові клітини не переходять в рак, і їх наявність не потребує спеціального лікування. В таких випадках лікар порекомендує Вам постійне спостереження для виявлення в таких клітинах ознак трансформації в злоякісні.

Що таке дисплазія?

Дисплазія — це зміни зовнішнього вигляду клітин при яких вони відрізняються від нормальних. Але при дисплазії клітини ще не вважаються раковими. У деяких випадках такий стан вважають передраковим, хоча дисплазія не завжди переходить в рак. Під впливом лікування, а інколи й самочинно дисплазія може піддаватися регресії.

Причинами дисплазії можуть бути:

· хронічна інфекція та хронічні запальні процеси;

· сонячні опіки;

· вплив деяких хімічних речовин.

Наявність у Вас дисплазії вимагає регулярного її лікарського нагляду. Залежно від локалізації та клінічних проявів можуть бути необхідними додаткові дослідження. Лікування дисплазії залежить від місця її виникнення, ступеня вираженості змін в клітинах та причин, які її викликали.

Що таке гіперплазія?

Гіперплазія — це надмірне (внаслідок збільшення кількості клітин) розростання якоїсь тканини. Сама по собі гіперплазія не є хворобою, але вона є ознакою наявності певних розладів. Причиною гіперплазії можуть бути хронічне запалення або тривале подразнення тканин. Часом виявити причину гіперплазії неможливо. Зовні розростання тканини може бути схожим на пухлину, а тому вимагає ретельного дослідження. Для підтвердження гіперплазії та виключення наявності раку необхідно проведення мікроскопічного вивчення тканини (проведення біопсії).

Що таке ремісія?

Це стан, який виникає після лікування раку. Ремісія означає зменшення розмірів пухлини. Залежно від ступеню її зменшення лікарі після лікування виділяють декілька типів ремісії. Повна ремісія — це стан, коли після лікування ніякими дослідженнями не виявляють наявності пухлини. Часткова ремісія — це стан, коли пухлина зменшилась, але не зникла повністю.

У випадках повної ремісії можна говорити про виліковуваність раку, але при цьому залишається (хоча і мінімальна) можливість повернення захворювання. Ймовірність повернення залежить від типу пухлини, швидкості її зменшення та швидкості попереднього росту. У випадках часткової ремісії ймовірність повернення хвороби значно вища.

Що таке рецидив?

Стан, коли рак повертається після періоду ремісії називають рецидивом. Це настає через те, що деякі ракові клітини залишаються в організмі після лікування. При цьому вони могли залишитися в тому ж місці, де було первинне пухлинне вогнище, а могли — мігрувати в інше місце Вашого організму. Ці клітини продовжували розмножуватися, що призвело до повторної появи пухлини після лікування. Крім того, іноді в організмі розвивається інший тип раку, який не пов’язаний з первинною пухлиною і є самостійною хворобою. Такий стан називається другою локалізацією раку.

При поверненні захворювання Ви, як і при першому діагнозі, можете знов відчути розпач, невпевненість в майбутньому та страх. Ви хвилюєтесь про те, яке буде потрібно лікування та чи буде в майбутньому позитивний результат. Тож Ваш стресовий стан є цілком зрозумілим. Деякі люди кажуть, що встановлення рецидиву було більш вражаючим, ніж вперше встановлений діагноз. Але як і первинний діагноз, рецидив не є вироком — це потреба в продовженні лікування.

Які бувають рецидиви?

Ваш рак може виникнути повторно в тому ж місці, де була первинна пухлина або може з’явитися в іншому місці. Залежно від цього виділяють 3 типи рецидивів:

· локальний (місцевий) рецидив — означає, що рак знов з’явився в тому самому місці, де був вперше виявленим, або дуже близько від нього, при цьому пухлина не поширюється на лімфатичні вузли або на інші органи;

· регіональний рецидив — означає поширення пухлини на лімфатичні вузли та тканини, які оточують місце виникнення першої пухлини;

· віддалений рецидив (метастази) — це поява (поширення) раку в інші ділянки тіла, які розташовані на певній відстані від місця первинної локалізації.

Місце рецидивів залежать від типу пухлини та стадії процесу. Деякі види раку мають “улюблені місця” метастазування (поширення). Дослідниками Американської протиракової асоціації (American Cancer Society) наведені данні щодо найбільш частих місць метастазування при 10 найпоширеніших типах та локалізаціях раку (представлені в таблиці).

Тип та локалізація раку

Місця переважного поширення (метастазування)

Рак молочної залози

Кістки, легені, печінка, мозок, шкіра

Рак товстого кишечнику та прямої кишки

Печінка, легені, кістки

Рак нирок

Легені, кістки, печінка, мозок, шкіра

Рак легенів

Інша легеня, наднирники, печінка, кістки, мозок

Рак яєчників

Печінка, легені

Рак підшлункової залози

Печінка, легені, кістки, мозок

Рак передміхурової залози

Кістки, легені, печінка

Пухлини м’яких тканин

Легені, кістки, мозок

Рак шлунка

Печінка, легені, мозок

Рак щитоподібної залози

Легені, печінка, кістки

Як діагностується рецидив раку?

Рецидив раку діагностується так само як і будь-який інший рак. При появі у Вашого лікаря або у Вас підозри щодо виникнення рецидиву слід провести відповідне обстеження. Після закінчення лікування звичайно призначається режим повторних візитів до лікаря та проведення контрольних досліджень. При появі якихось несприятливих симптомів зверніться до Вашого онколога, тому що Вам може бути потрібним ретельне обстеження, оскільки прогноз лікування є тим кращим, чим раніше виявлено рецидив.

Якщо Вам в минулому було проведено лікування з приводу раку молочної залози, передміхурової залози, легенів, нирок, то при появі болю в спині або кінцівках обов’язково проконсультуйтеся з Вашим лікарем, тому що такий біль може бути першою ознакою метастатичного ураження кісток. В таких випадках дуже важливим є своєчасно розпочате лікування

  Лікування при рецидиві раку  

При багатьох типах пухлин як при місцевому, так й при віддаленому рецидивуванні можливо проведення успішної терапії для виліковування процесу. Іноді радикальне лікування є не можливим, але вдається досягти зменшення розмірів пухлини та зникнення неприємних її симптомів (стримуюча терапія пухлини).

Вибір лікарем режиму лікування залежить як від типу пухлини, так і від того, яке лікування Ви отримували раніше. Для лікування рецидивів та метастазів раку використовують хіміотерапію, гормональну терапію, променеву терапію, інколи в окремих клінічних ситуаціях — хірургічні втручання. Також може проводитися імунотерапія, терапія із застосуванням моноклональних антитіл, препаратів, які порушують утворення судин в пухлині та ін.


Як себе поводити пІД ЧАС ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ протипухлинної терапії?

Як правило люди по-різному ставляться до своєї хвороби — одні бажають мати детальну інформацію, інші — лише саму загальну інформацію. На теперішній час існують чисельні Інтернет-сайти (переважно англомовні, однак, останнім часом з’явилися і російські сайти та, навіть один український), на яких наводиться різноманітна інформація для пацієнтів та їхніх родичів про онкологічні захворювання, методи лікування, можливі побічні ефекти лікування та способи їх профілактики. Там Ви можете задати якісь запитання, ознайомитися з історіями людей, які перехворіли на рак. Однак намагайтеся будь-яку інформацію, яку Ви отримали, обговорювати з Вашим лікарем. Нажаль, на теперішній час з’явилась велика кількість шарлатанів, які пропонують абсолютно безглузді методи лікування онкологічних хворих, вимагають відмови від традиційних методів лікування, обіцяючи чудесне одужання. Чомусь нікому не спадає на думку лікувати апендицит або інфекційні хвороби пальмовою олією або сумішшю олії та спирту, біологічно активними домішками (які чомусь стали зараз дуже модними) або чимось іншим, таким же далеким від логіки та медицини, але нажаль не для онкології. Пам’ятайте, рак це не вирок, не кара небесна, а хвороба, яка потребує лікування. Сучасний стан науки дозволяє досягти виліковуваності онкологічних захворювань майже у 80-90% випадків. Але протипухлинне лікування це складний процес, який вимагає терпіння та взаємодовіри від Вас та Вашого лікаря.

Але навіть якщо Ви не бажаєте знати забагато подробиць про Вашу хворобу, існує ряд запитань, які слід задати Вашому лікарю, оскільки це допоможе Вам зрозуміти необхідність застосування того, чи іншого впливу, та, деякою мірою, покращить Ваше самопочуття протягом лікування.

При призначенні хіміотерапії:

· Чому мені потрібна хіміотерапія?

· Які переваги хіміотерапії в моєму випадку?

· Який ризик існує при проведенні хіміотерапії?

· Де я буду отримувати лікування?

· Як довго буде тривати лікування?

· Які побічні ефекти можуть виникнути протягом лікування?

· Про виникнення яких побічних ефектів потрібно негайно повідомити лікаря?

· Чи існують інші методи лікування мого типу пухлини?

Аналогічні запитання можуть виникати й при призначенні променевої терапії:

· Чому мені потрібна променева терапія?

· Які переваги призначення променевої терапії в моєму випадку?

· Який ризик існує при проведенні променевої терапії?

· Яку дозу опромінення я отримаю протягом лікування?

· Як довго буде тривати лікування?

· Де я буду отримувати лікування?

· Які побічні ефекти можуть виникнути протягом лікування?

· Про виникнення яких побічних ефектів потрібно негайно повідомити лікаря?

· Чи існують інші методи лікування мого типу пухлини?

Це також стосується й хірургічного лікування:

· Чи існують інші методи лікування мого типу пухлини?

· Які додаткові методи протипухлинної терапії будуть мені потрібні?

· Як довго буде тривати лікування?

· Які побічні ефекти можуть виникнути протягом лікування?

· Про виникнення яких побічних ефектів потрібно негайно повідомити лікаря?

Цей перелік є лише початком. Ви завжди можете задавати лікарю стільки питань, скільки Вам потрібно. Якщо Ви щось не зрозуміли, не соромтесь перепитати. Пам’ятайте, що коли справа доходить до протипухлинної терапії, не існує такого поняття, як “безглузде” питання. Для полегшення Ви можете завести “аркуш запитань”, куди перед зустріччю з лікарем будете записувати всі запитання, які виникли після попередньої зустрічі. При бажанні Ви можете занотовувати якісь моменти бесіди з лікарем, не соромтеся попросити лікаря щось повторити, або говорити повільніше. Для Вашої зручності Ви можете завести щоденник та таблицю, де Ви будете відмічати час прийому призначених ліків, робити нотатки про своє самопочуття, при необхідності — фіксувати певні моменти, на які просив звернути увагу лікар. Також в цей щоденник Ви можете заносити питання, які у Вас виникають протягом лікування. То ж, не бійтеся задавати питання! Ви будете почувати себе краще, якщо Ви будете розуміти що відбувається. Якщо Вам важко самому запам’ятати або записати поради лікаря, Ви можете попросити когось із членів родини або друзів бути присутнім під час бесіди з лікарем. В подальшому ця людина допоможе вам відновити дані лікарем поради та чітко дотримуватися режиму прийому різних ліків.

Як хіміотерапія та променева терапія впливають на Ваш емоційний стан?

Хіміотерапія або променева терапія можуть призводити до значних змін у Вашому житті. Вони впливають як на загальний стан Вашого здоров’я, так і можуть викликати напругу у Вашому особистому житті та руйнувати щоденний звичний його ритм. Багато людей в якийсь моменти проведення хіміотерапії відчуває себе або наляканим або занепокоєними або розлюченими або пригніченими. Такий настрій є досить зрозумілим, але він може ставати додатковою причиною занепокоєння. Крім того, протягом, а частіше через деякий час після лікування, Ви можете відчувати слабкість, емоційну нестабільність або плаксивість. На щастя, існують шляхи зменшення таких негативних наслідків (емоційних побічних ефектів), як і способи лікування фізичних побічних ефектів хіміотерапії та променевої терапії.*

Протягом лікування Вам як ніколи потрібна підтримка. Вона може надходити з багатьох джерел, але на жаль ця система підтримки онкологічних хворих, ще дуже мало розвинена в нашій країні. Тим не менш, джерелом підтримки може бути:

· Лікарі та медичні сестри; якщо Ви маєте якісь питання або Вас щось непокоїть стосовно Вашого протипухлинного лікування обов’язково обговорюйте ці питання з професіоналами.

· Консультуйтесь у фахівців інших спеціальностей, які можуть допомогти подолати Ваш неспокій — психологи, психотерапевти або священики, але будьте дуже обережними при спілкуванні з представниками різноманітних сект, оскільки більшість з них вимагає відмови від традиційного лікування, що смертельно небезпечно для Вашого здоров’я.

· Спілкуйтеся з друзями або родичами; обговорення Ваших проблем дозволить Вам почуватися краще; крім того, дуже важливим моментом лікування є відсутність відчуття самотності, відчуття необхідності комусь та знання, що є люди, які в разі потреби прийдуть Вам на допомогу.

· Спілкування з іншими пацієнтами; багатьом людям стає краще при можливості обговорити з іншими людьми їх проблеми; знайомства, які виникають протягом лікування, часто переростають в тривалу дружбу, яка також допомагають не відчувати себе самотнім, сприяє кращому перебігу часу протягом лікування.

На жаль, багато людей не розуміють що таке рак, вони можуть відштовхувати Вас, оскільки бояться Вашої хвороби. Інші бояться образити Вас “недобрим словом”. Рак — це така ж хвороба, як й багато інших, яка лікується й повинна лікуватися, результати лікування якої часто набагато кращі, ніж інших хвороб; і головне — це хвороба, якої не треба соромитися пацієнту або боятися оточуючим.

  Декілька порад для ефективного спілкування з Вашим лікарем  

Для багатьох людей спілкування з лікарем є досить складним процесом, переважна більшість пацієнтів скаржиться на те, що від хвилювання вона забула, про що бажала запитати свого лікаря (онколога). Нижче приводяться декілька рекомендацій про те, як зробити це спілкування більш продуктивним.

1. Напередодні візиту до лікаря складіть аркуш з переліком запитань, які б Ви бажали задати (цей аркуш може поповнюватися протягом деякого часу).

2. Майте з собою блокнот та ручку для того, щоб мати змогу занотувати поради лікаря.

3. Якщо Ви приймаєте багато ліків, складіть для себе табличку, в яку Вам буде зручно заносити назви та час прийому препаратів. Це також полегшить контроль за виконанням призначень лікаря.

При бажанні Ви можете отримати від лікаря пояснення щодо:

· особливостей стану, при якому потрібні запропоновані процедури або лікування;

· мети запропонованих процедур або лікування;

· опис виконання запропонованих процедур або лікування, в тому числі можливих побічних ефектів;

· обговорити ризик та переваги запропонованих процедур або лікування;

· наявності альтернативних методів обстеження та лікування, їх побічних ефектів, недоліків та переваг;

· вартість різних схем лікування.


Що таке хіміотерапія?

Хіміотерапія — це спосіб лікування раку шляхом застосування специфічних протипухлинних препаратів, які руйнують пухлинні клітини в тілі пацієнта. Ракові клітини є ненормальними, вони ростуть та розмножуються без контролю організму. Велика кількість пацієнтів отримує хіміотерапію протягом перебігу їхньої хвороби. Мета хіміотерапії полягає в знищенні або припиненні росту ракових клітин. Погоджуючись на проведення цього лікування, пацієнт неминуче порівнює його ризик й очікувану користь. Завжди треба пам’ятати, що користь від втручання перевищує ризик, яким супроводжується відмова від лікування. Вплив ліків може бути неприємним, але його треба оцінювати, виходячи з того, що ліки при цьому знищують захворювання. Більшість побічних ефектів є тимчасовими й зникають після закінчення лікування. Нові, здорові клітини, приходять на зміну старим. Вони з’являються й ростуть із кожним днем. Ваш лікар повинен обговорити з Вами ці матеріали та залучати Вас до участі в процесі вибору лікування.

Призначення

Хіміотерапія може призначатися для:

· лікування раку;

· запобігання поширенню пухлини в організмі;

· знищення клітин, розташованих далеко від пухлини;

· зменшення розміру пухлини;

· зменшення вираженості різних симптомів, викликаних пухлиною, наприклад, болю.

Хіміотерапія може поєднуватися з хірургічним втручанням та променевою терапією для створення найбільш потужного впливу для лікування раку. Неоад’ювантна терапія — це хіміотерапія, дія якої спрямована на зменшення розмірів пухлини перед операцією або опроміненням. Ад’ювантна хіміотерапія проводиться після оперативного втручання або променевої терапії для руйнування пухлинних клітин, яки могли залишитися та циркулювати в організмі.

Протипухлинні хіміотерапевтичні препарати можуть вводитися в організм різними шляхами:

· через ін’єкцію у вену (внутрішньовенно);

· через рот (перорально);

· через укол у м’язи (внутрішньом’язево);

· шляхом аплікації на шкіру (локально).

Шлях введення залежить від особливостей кожного хіміотерапевтичного препарату, від особливостей стану як пацієнта, так і пухлини. Преважна більшість протипухлинних препаратів застосовується внутрішньовенно. У цьому випадку голка вводиться у вену на передпліччі. Після закінчення процедури голка видаляється. Пацієнтам, у яких є проблеми з пошуком периферійних вен, або яким потрібно проводити велику кількість внутрішньовенних інфузій, ставлять так звані “центральні катетери”. Ця тонка, гнучка та м’яка трубка може знаходитися в крупній вені протягом декількох тижнів. Також існують інші типи катетерів, застосування яких запобігає багаторазовим уколам, дозволяє швидко та безболісно взяти кров для аналізів та ін.

Хіміотерапевтичні препарати також можуть вводитися в окремі ділянки тіла (із застосуванням спеціальних методи та приладдя). Наприклад,

· інтратекально — хіміотерапевтичні препарати підводяться безпосередньо до центральної нервової системи;

· інтраартеріально — артерії використовують для доставки препаратів безпосередньо до окремих органів;

· інтраперитонеально — хіміотерапевтичні препарати вводяться безпосередньо в черевну порожнину;

· інтраплеврально — хіміотерапевтичні препарати вводяться безпосередньо в грудну порожнину;

· інтравезикально — хіміотерапевтичні препарати вводяться безпосередньо в сечовий міхур.

Механізм дії хіміотерапевтичних препаратів

Дія хіміотерапії, зазвичай, реалізується шляхом переривання росту та поділу клітин. Пухлинні та нормальні клітини проходять багато кроків для свого росту та поділу. Існує значна кількість препаратів, які впливають на різні кроки клітинного росту. Існуючі хіміопрепарати взаємодіють з клітинами та їхніми ДНК різними шляхами. За винятком незначної кількості протипухлинних препаратів, специфічна активність яких спрямована проти певних типів пухлин, більшість з них порушує ріст і поділ нормальних клітин. Однак здорові клітини мають здатність до відновлення таких ушкоджень. У пацієнтів такі ушкодження клінічно проявляються як “побічні ефекти”. Більшість з них є тимчасовими, перебіг частини з них — значно полегшується при застосуванні відповідних медикаментів протягом курсу хіміотерапії, вкрай мала кількість побічних ефектів може бути постійними.

Побічні ефекти

Побічні ефекти протипухлинної терапії можуть проявлятися залежно від системи, на яку переважно впливає хіміопрепарат. Пам’ятайте, що побічні ефекти розвиваються не у кожного пацієнта. Також в одного пацієнта не можуть бути всі прояви побічної дії хіміотерапії. Її побічні ефекти залежать від типу та дози препаратів, а також від особливостей організму окремої людини та пухлини.

Як виглядає процес лікування?

У більшості випадків хіміотерапія є частиною комплексного лікування. Залежно від типу пухлини, стадії, Вашого загального стану та ін. обирається схема хіміотерапії. При первинній консультації Ви обговорите подальше лікування з Вашим онкологом, задасте йому запитання, які Вас хвилюють. Не забудьте взяти з собою всі попередні результати досліджень — рентгенівські знімки, результати лабораторних досліджень, та ін.

Протягом консультації лікар уявить Вашу історію хвороби, результати фізикальних та інструментальних досліджень. Як правило, ситуація обговорюється з іншими спеціалістами, такими як хірурги та променеві терапевти, оскільки протипухлинне лікування є багатопрофільним. Система, при якій рішення приймається кількома спеціалістами, дозволяє обрати найбільш оптимальнішу тактику лікування кожного пацієнта. При відсутності необхідності проведення хіміотерапії, лікар пояснить Вам причини такого рішення.

В подальшому, Ваш хіміотерапевт розповість деталі запропонованого лікування, надасть інформацію про потенціальний ризик та можливі побічні ефекти.

Планування лікування
Хіміотерапія може призначатися до хірургічного втручання, тоді вона називається неоад’ювантною хіміотерапією. В цьому випадку застосування хіміотерапії дозволяє зменшити розміри пухлини та полегшати її видалення, а також запобігти поширенню пухлинних клітин при хірургічному втручанні. Зазвичай перед операцією проводиться від одного до трьох курсів хіміотерапії. Після радикальної операції проведення хіміотерапії (3–6 курсів) запобігає виникненню рецидиву захворювання та віддалених метастазів. Така хіміотерапія називається ад’ювантною. Крім того, і в передопераційному періоду, і в післяопераційному хіміотерапія може поєднуватися з променевою терапією — хіміопроменева терапія. При деяких типах пухлин хіміотерапія або хіміопроменева терапія є основним методом лікування, коли не існує потреби в хірургічному втручанні.
Як довго буде тривати лікування?

Хіміотерапія проводиться циклами (курсами). Кожний цикл лікування складається з днів, в які проводиться лікування, та наступного періоду відпочинку, який необхідний Вашим нормальним клітинам для відновлення. Найчастіше хіміотерапевтичні препарати вводяться з інтервалом в три або чотири тижні. Потім курси терапії повторюються. Ваш лікар обере найкращий режим лікування, враховуючи багато факторів, таких, як:

· тип пухлини та стадію процесу;

· тип застосовуваних препаратів;

· інші види лікування (операція, променева терапія);

· реакція на лікування.

Дуже важливим для Вас є дотримання розробленого плану лікування. Дотримання режиму введення препаратів необхідно для їх нормальної роботи та реалізації протипухлинної дії. План лікування може бути пристосованим до вихідних, свят та ін.

Де проводиться хіміотерапія?

В нашій країні хіміотерапія традиційно проводиться в умовах стаціонару. Це дозволяє більш уважно спостерігати за ефектом лікування та можливими побічними ефектами. Крім того, госпіталізація необхідна у випадках, коли лікування проводиться протягом декількох діб або застосовують багатогодинні інфузії. Іноді, хіміотерапія проводиться амбулаторно і пацієнти отримують лікування вдома. На теперішній час існує декілька видів хіміотерапевтичних препаратів (у вигляді таблеток), які створені саме для амбулаторного лікування. У цих випадках виникає необхідність в додаткових візитах для здачі аналізів та спілкування з лікарем.

Які можуть виникати проблеми при проведенні хіміотерапії?

Більшість хіміотерапевтичних препаратів не викликають дискомфорту протягом введення. Якщо при внутрішньовенному введенні ви відчуваєте печію, холод, біль або інші незвичні відчуття в місці, де голка входить під шкіру, повідомте про це медичну сестру. Також повідомте Вашого лікаря або медичну сестру про будь-яку припухлість, почервоніння шкіри або інші неприємні відчуття після лікування. Але оскільки хіміотерапія впливає не тільки на пухлину, але й на організм в цілому, після лікування можуть виникати деякі побічні ефекти, такі як зменшення кількості клітин крові, нудота, реакції з боку шкіри, підвищена стомлюваність та ін.* При виникненні якихось незвичних для Вас симптомів обов’язково повідомте про це Вашого лікаря.

Які обстеження виконуються при проведенні хіміотерапії?

Перед початком та після закінчення курсу хіміотерапії обов’язково призначується загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові та аналіз показників згортання крові. Протягом перерви в лікування бажано кожний тиждень здавати загальний аналіз крові. Після закінчення лікування Ваш лікар призначить Вам термін контрольних досліджень, дасть рекомендації щодо подальшої поведінки.

Спостереження після закінчення лікування

Коли Ви закінчили хіміотерапію, Ваш лікар укаже час контрольних досліджень. Зазвичай перший контрольний огляд проводять через 2–6 тижнів після закінчення лікування. В подальшому необхідно проходити регулярні огляди. Під час цих відвідувань лікар огляне Вас і призначить необхідні додаткові дослідження. Це потрібно робити, щоб виявити побічні ефекти, пов’язані із протипухлинним лікуванням, а також для контролю перебігу захворювання.


Променева терапія

Променева терапія — це використання високоенергетичного випромінювання, яке виникає при розпаді деяких речовин, або при взаємодії електронів з речовиною, для знищення пухлинних клітин. Лікарі традиційно використовують рентгенівське випромінювання як інструмент для безболісної візуалізації внутрішніх органів людини. Випромінювання, яке застосовується для лікування раку дається в дозах, які значно перевищують дози при діагностичних дослідженнях. Застосування саме високоенергетичного випромінювання дає кардинально позитивний ефект, який збільшує виживаність онкологічних хворих.

Механізм дії променевої терапії.

В основі впливу променевої терапії при лікуванні злоякісних пухлин лежить ушкоджуюча дія іонізуючого випромінювання, яке здатне руйнувати ракові клітини. Механізм такого ушкодження полягає в розриві (іонізації) біологічних молекул і перш за все ДНК пухлинних клітин, що й призводить до втрати ними здатності рости та розмножуватися. Наслідком цих процесів є зменшення розмірів пухлини. Нажаль одночасно відбувається ураження нормальних тканин, які потрапляють в поле опромінення. Саме ураженням нормальних клітин зумовлюються побічні ефекти променевої терапії. З метою захисту нормальних тканин та частин тіла використовують спеціальні свинцеві блоки.

Загальні відомості про променеву терапію

Доза опромінення визначається з урахуванням розміру, поширеності, типу та стадії пухлини разом з урахуванням її відповіді на променеву терапію. Проводяться комплексні розрахунки та планування для визначення дози та тривалості курсу лікування. Часто лікування проводять з декількох різних кутів для досягнення максимальної дози в пухлині та мінімальної в оточуючих нормальних тканинах. Необхідно розуміти, що існуючий невеликий ризик при проведенні опромінення в багато разів менший, ніж шкода від розвитку нелікованної пухлини.

Необхідно пам’ятати декілька речей про променеву терапію:

· Побічні ефекти, які виникають протягом курсу променевої терапії є виліковуваними. Ваш лікар та медична сестра допоможуть Вам в цьому.

· Радіоактивні промені проходять крізь ваше тіло та не затримуються в ньому. Ви не стаєте радіоактивним.

· Опромінення впливає тільки на ту частини тіла, яка знаходиться в полі опромінення.

· Нормальні клітини, які потрапили під вплив радіації, розпочинають відновлення протягом декількох годин після опромінення.

Мета променевої терапії

Променева терапія є ефективним засобом лікуванням для багатьох типів пухлин, розташованих на різних ділянках тіла. Променева терапія дає можливість досягнути дві основні мети — лікування раку та зменшення симптомів захворювання. Для багатьох хворих променева терапія є чи не єдиним методом лікування. Крім того, променеве лікування може комбінуватися з хіміотерапією та/або хірургічним втручанням. Опромінення може застосовуватися перед хірургічним втручанням для зменшення розмірів пухлини, під час операції або після неї для знищення пухлинних клітин, які могли залишитися після втручання. Лікарі також можуть застосовувати опромінення разом з протипухлинними ліками, як альтернативу хірургічного лікування пухлини.

Променева терапія може також використовуватися як паліативний вплив, тоді її основною метою є не лікування пухлини, а зменшення симптомів захворювання, таких, як здавлювання інших органів, біль (за рахунок зменшення об’єму пухлини) та зупинка кровотечі.

Техніка проведення променевої терапії

Джерело випромінювання можливо підводити до хворої ділянки кількома способами:

· джерело випромінювання знаходиться на певній відстані від тіла хворого — такий тип опромінення називається дистанційним;

· джерело випромінювання розташовують у порожнинному органі — внутрішньопорожнинне опромінення;

· джерело випромінювання вводять безпосередньо в пухлину у вигляді голок, кульок, зерен — внутрішньотканинне опромінення;

· джерело випромінювання застосовують системно, приймаючу його у вигляді рідини через рот, або вводячи внутрішньовенно, після чого введений препарат накопичується у пухлині — терапія відкритими ізотопами.

Дистанційна променева терапія

Переважна більшість онкологічних хворих потребують саме дистанційної променевої терапії. В цьому випадку застосовують апарати, які спрямовують високоенергетичні промені або радіоактивні частинки до пухлини та оточуючих її здорових тканин. Випромінювання створюється двома типами апаратів — кобальтовими апаратами та лінійними прискорювачами, останні генерують випромінювання різної енергії (одні енергії кращі для лікування пухлин, розташованих близько до поверхні тіла, тоді як інші краще працюють при лікуванні глибоко розташованих пухлин). Радіаційний онколог вибирає той тип випромінювання, який є оптимальним для кожного пацієнта.

Симуляція та планування лікування

Після первинної консультації (вивчення історії хвороби, рентгенівських та комп’ютерних знімків, аналізів і ін. для вибору оптимальної тактики лікування) радіаційний онколог з метою визначення плану лікування повинен провести деякі процедури. Для цього проводиться розмітка (спеціальне маркірування) — на шкіру наносяться тимчасові або постійні мітки, які зберігаються протягом всього курсу опромінення. Також виконуються рентгенівські або комп’ютерні знімки області, яка буде опромінюватися. На основі цих знімків лікарі та дозиметристи створюють план лікування, з урахуванням типу, стадії пухлини та особливостей оточуючих нормальних тканин. Крім того, може використовуватися спеціальний рентгенівський апарат, який називається симулятором, він дозволяє відтворити сеанс променевої терапії та перевірити точність плану опромінення. При необхідності виготовляються спеціальні фіксуючи пристрої, які дозволяють точно повторювати кожний раз положення тіла при проведенні опромінення. Процес розмітки, симуляції та комп’ютерного планування променевої терапії є дуже важливими етапами лікування, оскільки саме вони дозволяють підвести достатню дозу до пухлини та звести до мінімуму опромінення оточуючих нормальних тканин. Кількість сеансів опромінення та його сумарна доза визначається Вашим лікарем.

Внутрішнє опромінення

При внутрішньопорожнинній та внутрішньотканинній променевій терапії джерела високоенергетивного випромінювання розташовуються в тілі пацієнта максимально близько до ракових клітин. Це допомагає отримати дуже інтенсивне опромінення невеликої частини тіла, що обмежує дозу, яку отримують здорові тканини. Внутрішньопорожнинна та внутрішньотканинна променева терапія дозволяють лікарю підвести більшу загальну дозу опромінення у більш короткий проміжок часу, ніж це можливо при проведенні зовнішнього дистанційного опромінення. Зазвичай використовуються наступні радіоактивні субстанції — кобальт, іридій, цезій, йод. При внутрішньопорожнинній променевій терапії ці речовини за допомогою спеціальних апаратів тимчасово розташовуються в тілі пацієнта; при внутрішньотканинній — можуть розташовуватися безпосередньо всередині пухлини та залишатися там певний час. У першому випадку пацієнти не є радіоактивним, у випадках наявності радіоактивних імплантатів пацієнти повинні на деякий час бути ізольованим від відвідувачів (запобігання їх опромінення). При терапії відкритими ізотопами (фосфор, йод, стронцій) пацієнти також потребують ізоляції на певний термін.

Як відбувається сеанс променевої терапії?

У процедурній кімнаті лікар і медична сестра (технолог) допоможуть Вам зайняти необхідну для лікування позицію, яка була обрана під час розмітки. Вам ще раз нагадають, що наявні на шкірі мітки необхідно ретельно зберігати протягом усього курсу променевої терапії. Це буде нескладно зробити, якщо Ви носитиме одяг, який легко знімається. У процедурній кімнаті Ви будете щодня перебувати протягом декількох хвилин, час опромінення складає 1–5 хвилин. Лікування може здійснюватися як амбулаторно, так і стаціонарно. Звичайно приблизно в один і той же час (призначений лікарем при першому візиті) з понеділка по п’ятницю. Для захисту здорових оточуючих тканин, які під час сеансу можуть бути опроміненими лікар використає свинцеві блоки. Після виходу медичного персоналу із процедурної кімнати Ви не повинні змінювати своє положення (необхідно залишатися нерухомим), щоб отримати опромінення тільки на заплановану область. Під час сеансу опромінення Ваше дихати повинно бути спокійним. Лікар і медична сестра (технолог) керують апаратом у спеціальній кімнаті й спостерігають за Вами за допомогою монітора. Вони бачать і чують Вас. Під час сеансу лікування Ви не будете відчувати опромінення, але можете чути шуми, зумовлені роботою апарата. Не лякайтеся.

Тривалість курсу променевої терапії

Стандартний курс променевої терапії триває 5,5–6 тижнів, післяопераційний — дещо коротший — 4–4,5 тижні. При проведенні поєднаної терапії (зовнішнє та внутрішнє опромінення) лікування може тривати від 2 до 3 місяців. Не намагайтеся скоротити термін лікування, це може призвести в подальшому до серйозних ускладнень!

Що таке побічні ефекти?

Високі дози опромінення, які руйнують або знищують пухлинні клітини, також можуть наносити шкоду нормальним клітинам, тобто викликати розвиток побічних ефектів. Прояви та їх вираженість залежать від зони, яка опромінюється, та від отриманої дози. Ризик побічних ефектів звичайно менший, ніж переваги від знищення пухлинних клітин. Незважаючи на те, що побічні ефекти є неприємними для Вас, більшість з них є тимчасовими та поступово зникають після закінчення терапії.

Якщо Ви помітили якійсь зміни у власному самопочутті, дискомфорт та ін. обов’язково повідомте про це свого лікаря для своєчасної корекції таких проблем. Лікар надасть Вам рекомендації щодо профілактики та лікування протягом курсу променевої терапії. Також він надасть рекомендації про дієтичне харчування, що сприятиме зменшенню інтенсивності побічних ефектів*.

Побічні ефекти зазвичай обмежуються тією зоною, яка потрапляє в поле опромінення. Але також можливий розвиток побічних ефектів загального характеру, такі як хронічна втома, нудота, зменшення кількості клітин крові.

Поведінка під час та після курсу променевої терапії

Пам’ятайте, що і при відсутності неприємних відчуттів та побічних ефектів, променева терапія є методом лікування, який має серйозний вплив на організм. Тому Ви потребуєте підвищеної уваги, як з боку самих себе, так і з боку Ваших рідних та близьких. Піклуйтеся про себе під час та після лікування, це покращить результати лікування і допоможе Вам та Вашому лікареві. Вам потрібно більше відпочивати, оскільки Вашому організму будуть потрібні сили для відновлення ушкоджень променевої терапії та боротьби з пухлиною. Під час курсу променевої терапії Ви можете відчувати підвищену стомлюваність, отже не треба соромитися просити про допомогу Ваших близьких та лікаря. Протягом протипухлинної терапії може змінюватися смак, не лякайтеся, ці зміни є зворотними. Намагайтеся вживати достатньо калорійну їжу з високим вмістом білка. Таке харчування запобігатиме втраті ваги.

Для купання використовуйте помірно теплу воду, дитяче мило; витирати шкіру слід обережно (ніжно промокати м’яким рушником). Шкіру в місцях опромінення змащуйте дитячим або іншим пом’якшуючим кремом; деякий час уникайте користуватися дезодорантами. Натільна білизна повинна бути м’якою, з льону або бавовни. Не слід носити тісний та синтетичний одяг, особливо в області опромінення. Захищайте цю область від сонця, закриваючи її одягом, капелюхом або шарфом. Уникайте протягів. Намагайтеся бути спокійним, піклуйтеся про себе. Пам’ятайте, що променева терапія допомагає боротися з Вашим захворюванням.

Спостереження після закінчення лікування

Коли Ви закінчили курс променевої терапії, лікар укаже Вам час контрольних досліджень. Зазвичай перший контрольний огляд проводять через 2–6 тижнів після закінчення опромінення. В подальшому необхідно проходити регулярні огляди. Під час цих відвідувань лікар огляне Вас і призначить необхідні додаткові дослідження. Це потрібно робити, щоб виявити побічні ефекти, пов’язані із променевим лікуванням, а також контролювати перебіг захворювання. При необхідності Ви можете консультуватися з лікарями інших спеціальностей, але для кожного онколога важливо приймати участь в процесі спостереження за перебігом Вашої хвороби для своєчасної корекції можливих ускладнень.


Гормональна терапія

Існують пухлини, ріст яких стимулюється гормонами людського організму. Мова йде про пухлини репродуктивної сфери, органам якої в нормі для свого функціонування необхідні статеві гормони (жіночі – естрогени та чоловічі – андрогени). В цьому випадку гормонотерапія призначена для зниження рівню окремих гормонів або порушення їх взаємодії з рецепторами на пухлинних клітинах, що й приводить до пригнічення росту та поширення пухлинних захворювань.

Як діє гормонотерапія?

Деякі види раку, а саме молочної та передміхурової залоз потребують для свого росту та розмноження відповідних гормонів, таких як естрогени та тестостерон. Призначення гормонотерапії позбавляє ці пухлини можливості використовувати зазначені гормони. Це може відбуватися двома шляхами:

· Зменшення рівня гормонів у Вашому організмі. Знижуючи рівень естрогенів або тестостерону, гормонотерапія перешкоджає гормональній підтримці пухлинних клітин, яка необхідна їм для росту та виживання.

· Вплив на здатність пухлини використовувати гормони. Синтетичні аналоги гормонів, які позбавлені своєї фізіологічної активності зв’язуються з рецепторами на пухлинних клітинах, блокуючи їх, що заважає використовувати необхідні для росту гормони.

Порушуючи взаємодію пухлини з гормонами, гормонотерапія призводить до зменшення розмірів пухлини. Але ця терапія спрацьовує лише у випадках наявності в пухлині відповідних гормональних рецепторів.

У яких випадках показана гормонотерапія?

Гормонотерапія спрацьовує лише у випадках виникнення гормоночутливих пухлин. Для визначення наявності відповідних рецепторів в пухлині проводиться спеціальне дослідження (імуногістохімічне) післяопераційного або біопсійного матеріалу в лабораторії. Ви можете запитати Вашого лікаря про чутливість Вашої пухлини до гормонів.

Найчастіше чутливими до гормонотерапії є:

· рак молочної залози;

· рак передміхурової залози;

· рак тіла матки;

· рак яєчників

Звісно, не кожна пухлина з вищезазначених типів рака є гормоночутливою, тому абсолютно необхідним є дослідження пухлинних клітин на наявність відповідних рецепторів та визначення показана, чи ні Вам гормонотерапія.

Використання гормонотерапії

Гормонотерапія рідко використовується як головний (первинний) метод лікування раку. Зазвичай вона комбінується з іншими видами лікування, в тому й числі з хірургічним втручанням. Ваш лікар може призначити гормонотерапію перед основним лікуванням, наприклад, перед видаленням пухлини. Це називається неоад’ювантною гормонотерапією, яка призводить до зменшення розмірів пухлини та полегшує її видалення. Але частіше гормонотерапія призначається додатково до первинного лікування, тобто після оперативного втручання (ад’ювантна терапія), для запобігання виникненню рецидиву захворювання. Таким чином, після хірургічного видалення пухлини Ваш лікар може призначити гормонотерапію, щоб проблеми не повернулися.

В деяких випадках, при поширеному або метастатичному раку, наприклад, при метастатичному раку передміхурової залози або метастатичному раку молочної залози, гормонотерапія може використовуватися як самостійний основний метод лікування.

Види гормонотерапії

Зменшення рівню гормонів в організмі можна досягти декількома шляхами, в тому числі шляхом хірургічного втручання, шляхом застосування опромінення та спеціальних препаратів.

Хірургічне втручання

Хірургічне втручання призводить до зменшення циркулюючих в організмі гормонів шляхом механічного видалення відповідних залоз, які ці гормони виробляють. Застосовують наступні види операцій:

· орхіектомія або кастрація — видалення яєчок;

· оофроектомія (оваріоектомія) — видалення яєчників у жінок в передменопаузі;

· адреналектомія — видаленні наднирників у жінок в постменопаузі;

· гіпофізектомія — видаленні гіпофізу (у жінок).

Оскільки на теперішній час існує значна кількість препаратів, які мають гормоносупресивний ефект (аналогічно до хірургічного видалення), то природно, що такі ліки сьогодні застосовуються значно частіше, ніж операції. Крім того, застосування орхіектомії або оофроектомії часто обмежується психологічною протидією пацієнта, його небажанням йти на такий крок, оскільки він дає відчуття власної неповноцінності після подібних операцій.

Опромінення

Опромінення також застосовується для пригнічення продукції гормонів ендокринними залозами. Також як і хірургічне втручання, опромінення використовують при необхідності зупинити секрецію гормонів яєчками, яєчниками, наднирниками та гіпофізом. Опромінення може бути рекомендовано у випадках, коли при хірургічному втручанні існує занадто високий ризик ускладнень. Частота застосування опромінення для променевої кастрації залежить від традицій окремих клінік. Цей метод на теперішній час досить широко використовують в країнах Західної Європи.

Медикаменти

Як вже зазначалось, на сьогодні існує велика кількість ліків, які зменшують продукцію естрогенів та тестостерону у Вашому організмі. Ці препарати випускаються у вигляді таблеток або розчинів для ін’єкцій. За механізмом діє їх поділяють на декілька груп:

· антигормони блокують рецептори ракових клітин, порушуючи взаємодію із гормонами, які прискорюють ріст пухлини; ці ліки не зменшують утворення гормонів організмом, але зменшують здатність пухлинних клітин використовувати гормони; до антигормонів відносяться антиестрогени і зокрема тамоксифен та торемифен (Фарестон), які застосовуються для лікування хворих на рак молочної залози, антиандрогени флутамід (Флуцином) та бікалутамід (Касодекс) для лікування хворих на рак передміхурової залози.

· інгібітори ароматази — пригнічують роботу ферменту, який приймає участь у синтезі естрогенів у жінок в постменопаузі, і таким чином, зменшують кількість естрогенів, які є стимулюють ріст пухлини; ці ліки застосовують тільки у жінок в постменопаузі, оскільки вони не здатні запобігти утворенню естрогенів у жінок, у яких ще не настала менопауза; до інгібіторів ароматази відносяться летрозол (Фемара), анестразол (Арімідекс) та екзаместан (Аромазін); жоден з цих препаратів не застосовується у чоловіків.

· агоністи (аналоги) та антагоністи гормону, який вивільнює лютеїнізуючий гормон гіпофіза (LH-RH-агоністи) — зменшують рівень гормонів в організмі шляхом впливу на мозкові механізми, які надають команду статевим залозам синтезувати гормони; LH-RH-агоністи є по суті хімічною альтернативою кастрації, як для жінок, так і для чоловіків; залежно від типу пухлини можна обрати саме цей варіант лікування оскільки він дає можливість уникнути орхіектомії або оваріоектомії; слід відзначити, що у більшості випадків дія LH-RH-агоністів є зворотною; до цієї група препаратів відносяться гозерелін (Золадекс), який застосовують для лікування хворих на рак молочної та передміхурової залоз, діферелін та леупролід (Віадур) — для лікування хворих на рак передміхурової залози, тріпторелін (Трелстар) — для лікування хворих на рак передміхурової залози та яєчників; і нарешті LH-RH-антагоніст — абарелікс (Пленаксіс), ефективність якого для лікування хворих на рак молочної та передміхурової залоз вивчається.

Побічні ефекти гормонотерапії

На відміну від хірургічного видаленні та опромінення, які призводять до незворотного ураження яєчників та яєчок, більшість побічних ефектів медикаментозної гормонотерапії є зворотними. При проведенні гормонтерапії з приводу раку передміхурової залози чоловіки найчастіше відмічають наступні побічні ефекти:

· зменшення сексуального ваблення;

· збільшення грудних залоз;

· приливи жару;

· неможливість досягти ерекції;

· порушення еякуляції;

· остеопороз.

У жінок, які отримують гормонотерапію з приводу раку молочної залози, виникаючі побічні ефекти схожі з симптомами менопаузи:

· підвищена стомлюваність;

· приливи жару;

· коливання настрою;

· нудота;

· остеопороз;

· збільшення ваги.

Резистентність до гормонотерапії

Якщо Вам призначена гормонотерапія як метод лікування раку, знайте, що ефективність гормонотерапії обмежена в часі. Більшість поширених гормоночутливих пухлин в процесі власної еволюції стають резистентними до дії гормонів та набувають здатності до росту без впливу останніх.

Наприклад, багато жінок після хірургічного видалення пухлини молочної залози отримують тамоксифен. Тривалість його прийому становить зазвичай п’ять років, оскільки чисельними дослідженнями було показано, що більш тривалий прийом не дає ніяких переваг, але збільшує ризик розвитку серйозних ускладнень. У випадку виникнення рецидиву після п’яти років прийому тамоксифену Ви можете продовжувати гормонотерапію, але вже іншим препаратом. Наприклад, лікар може призначити Вам інгібітори ароматази, такі як летрозол.

При лікуванні раку передміхурової залози Ваш лікар може призначити переривчастий режим дозування гормональних препаратів для запобігання виникнення резистентності до гормонотерапії. Ви можете приймати призначені ліки протягом декількох років, роблячи періодичні перерви під чітким наглядом Вашого лікаря та постійним контролем рівня простат-специфічного антигену (PSA).

Інші види ендокринної терапії рака

Деякі види пухлин (карциноїд, феохромоцитома та ін. нейроендокринні пухлини) продукують надмірну кількість гормонів. Їх надлишок призводить до появи таких симптомів, як підвищена пітливість, приливи, високий артеріальний тиск та діарея. Ваш лікар може призначити препарати, наприклад, октреотид, які будуть блокувати ці симптоми.

Крім того, велику роль в онкологічній практиці відіграють штучні гормони наднирників, наприклад, дексаметазон, який широко застосовують для профілактики та корекції побічних ефектів променевої та хіміотерапії, зменшення набряку, викликаного пухлиною та у багатьох інших випадках.

Ваш вибір

Обов’язково обговоріть з Вашим лікарем можливі переваги та побічні ефекти гормональної терапії, з’ясуйте як їм можна запобігти та оберіть для себе найбільш оптимальний спосіб лікування.


          Хірургічне лікування онкологічних захворювань

Основна мета хірургічного лікування онкологічних захворювань полягає у видаленні пухлини (як правило в межах здорових тканин) та проведення реконструктивних операцій, призначених для відновлення функціонування прооперованих органів. Хірургічне лікування є одним із основних методів лікування у онкологічних хворих. Але необхідно зазначити, що на сьогодні його скоріше можна вважати компонентом комплексного лікування, тобто воно як правило поєднується з хіміотерапією та/або променевою терапією. Як самостійний метод хірургічні операції виправдані лише при початкових стадіях росту пухлин (невеликі пухлини без проростання оточуючих тканин).

Загалом при проведенні хірургічного лікування можуть вирішуватися наступні задачі:

· профілактика виникнення раку — у випадках високого ризику розвитку раку в якомусь органі, лікар може запропонувати його видалення. Такі оперативні втручання, які базуються на певних поглядах хірургічної школи і зокрема Сполучених Штатів Америки проводяться при наявності у сім’ї спадкових пухлинних захворювань. Наприклад, при родинному поліпозі, оскільки існує дуже високий ризик розвинення раку лікар може запропонувати видалення більшої частини товстого кишечнику та прямої кишки. Іноді жінкам видаляють молочні залози при наявності у них гена Bcr та випадків раку молочної залози у родичів. В нашій країні такий тип втручань не практикується.

· постановка діагнозу — для чого Вашому лікарю може бути потрібним видалення (біопсія) частини або всієї пухлини для подальшого вивчення її патоморфологами під мікроскопом, що дозволяє визначити тип росту пухлини — доброякісний (наприклад, фіброміома) або злоякісний (наприклад, рак).

· визначення стадії поширеності злоякісного процесу — проведення операції з наступним морфологічним дослідженням допомагає Вашому лікарю визначити поширеність пухлини, наявність чи відсутність ураження лімфатичних вузлів.

· основне лікування — для багатьох пухлин у випадках, коли вони не проростають за межі органу, в якому виникли, хірургічне видалення є основним методом лікування. В таких випадках Ваш лікар може рекомендувати проведення операції для видалення пухлини. Необхідність проведення в післяопераційному періоді променевої або хіміотерапії (ад’ювантної терапії) визначається після гістологічного дослідження видаленої пухлини. Також можуть застосовуватися додаткові дослідження, наприклад, імуногістохімічне, яке дозволяє визначити наявність гормональних рецепторів в пухлинах молочної залози, від чого в подальшому також залежатиме лікування.

· зменшення розмірів пухлини — у випадках, коли технічно не можливо повне видалення пухлини, наприклад, коли це може спричинити занадто велику шкоду органу, Ваш лікар може видалити частину пухлини з метою підвищення ефективності подальшого променевого та хіміотерапевтичного лікування.

· зменшення вираженості симптомів пухлини — у деяких випадках хірургічне втручання проводять для покращення якості життя хворих. Прикладом може бути стабілізація (зміцнення) хребців або видалення пухлини, яка здавлює нервові корінці, що дозволяє зменшити біль. Іншим прикладом може бути видалення пухлини, яка перекриває просвіт кишечнику і таким чином відновити проходження їжі травним трактом або видалення частини пухлини мозку та накладання шунтів для зменшення внутрішньомозкового тиску, що зменшує головний біль та інші неприємні відчуття.

Як проводиться та які бувають види хірургічних втручань?

Основною метою хірургічних втручань в онкології є лікування раку шляхом фізичного видалення пухлини з організму. За допомогою скальпеля хірург видаляє пухлину з певною кількістю оточуючих тканин та лімфатичних вузлів. Такий великий об’єм операції додає впевненості, що видалена вся пухлина, а наступне гістологічне дослідження дозволяє точно визначити ступінь поширеності її та необхідність і вид післяопераційної системної терапії. Залежно від локалізації та розмірів пухлини хірург може видаляти весь орган або пухлину з частиною органу, зазвичай також видаляються розташовані поблизу (так звані, реґіонарні) лімфатичні вузли. Наприклад, хворим на рак молочної залози може бути запропонована мастектомія, тобто повне видалення молочної залози. Хворим на рак легенів можуть провести лобектомію, тобто видалення однієї долі легені, або пневмонектомію — видалення всієї легені. Вибір об’єму втручання залежить від багатьох факторів, в тому числі, віку пацієнта, поширеності злоякісного процесу та ін.

Інші види хірургічних маніпуляцій

Крім безпосереднього видалення хірургічним скальпелем існують і інші методики, які застосовують при лікуванні пухлин та передракових станів:

· кріохірургія – вплив на пухлину дуже низькою температурою (зрідженим азотом), приводить до руйнування пухлинних клітин;

· електрохірургія – використання високочастотного електроструму, що приводить до коагуляції пухлинної тканини;

· лазерна хірургія – опромінення пухлини лазерним випромінювання, яке при великій інтенсивності може приводити до випаровування злоякісних клітин;

· лапароскопічна хірургія – використання оптико волоконних пристроїв, які мінімізують величину розрізів поверхневих тканин і таким чином зменшують травматичність оперативного втручання.

Чого слід очікувати напередодні та після операції?

Вид операції, підготовка до неї та перебіг післяопераційного періоду значною мірою залежать від того, яку мету ставить лікар та, безумовно, від типу пухлини і поширеності процесу. Але існують незалежно від діагнозу певні обов’язкові етапи хірургічного лікуванні.

Передопераційна підготовкаперед проведенням оперативного втручання необхідним є проведення обстеження, в тому числі аналізів крові (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, коагулограма — визначення показників зсідання крові), рентгенологічних досліджень, наприклад, рентгенографії легень або комп’ютерної томографії окремих ділянок тіла, ультразвукових досліджень тощо, для визначення необхідного об’єму операція, а також визначення необхідності проведення профілактики можливих ускладнень (наприклад, призначення препаратів, які впливають на зсідання крові). При необхідності в цей час може проводитися й специфічна підготовка – наприклад, щоденні промивання шлунка при наявності стенозу виходу зі шлунка; прийом проносних засобів при хронічній кишковій непрохідності; прийом дезагрегантів при варикозній хворобі вен тощо.

У випадку наявності супутніх захворювань проводиться їхнє передопераційне лікування. Так у випадку цукрового діабету проводиться корекція (до нормальних показників) цукру крові і, як правило, хворого переводять на інсулінотерапію на час оперативного втручання й раннього післяопераційного періоду. При наявності порушень серцевого ритму призначають анти аритмічні засоби. Ішемічна хвороба серця вимагає проведення відповідного лікування, яке включає судинорозширюючі засоби та метаболічно активні препарати. При наявній гіпертонічній хворобі необхідно домогтися стабілізації артеріального тиску. Існування в організмі вогнищ хронічної інфекції вимагає їх санації. У випадку анемії проводяться переливання одногрупної еритроцитарної маси; при гіпопротеїнемії – переливання білкових препаратів і т.д. Ви повинні чітко усвідомлювати життєву важливість всіх процедур і бездоганно й точно виконувати всі призначення лікаря. Незадовго до операції Вас огляне анестезіолог, лікар, який буде проводити наркоз. Уважно вислухайте й запам’ятаєте всієї його рекомендації.

· Анестезія — при проведенні операції обов’язковим є застосування якогось з видів анестетиків, тобто препаратів, які запобігають відчуттю болю; вибір виду анестезії залежить від виду операції, яка планується; найчастіше застосовується загальний внутрішньовенний наркоз.

· Одужання — тривалість перебування в стаціонарі та швидкість відновлення стану здоров’я залежать від виду та об’єму операції. Обговорить з Вашим лікарем дієтичні рекомендації, які ліки слід застосовувати, а які навпаки виключити, як себе поводити протягом періоду одужання, що слід та не слід робити.

Побічні ефекти хірургічного втручання

Як й при будь-якому оперативному втручанні, при онкологічних операціях можуть виникати певні побічні ефекти. Існують специфічні ускладнення, які залежать від виду операції, наприклад, після видалення матки з придатками та лімфатичними вузлами можуть формуватися лімфатичні кісти, що може супроводжуватися болем, підвищенням температури, після мастектомії — сероми — також кістоподібні утворення, де накопичується сукровиця та лімфа. Але є група можливих побічних ефектів, які не залежать від виду операції.

· біль — є найчастішим побічним ефектом будь-якої хірургічної операції, він може бути досить сильнішим або залежно від місця та обсягу втручання, індивідуальних особливостей людини слабшим. Ваш лікар порекомендує Вам знеболюючи засоби, які допоможуть подолати цю проблему.

· інфекційні ускладнення — у місці хірургічного втручання може розвинутися інфекція; для профілактики або лікування інфекційних ускладнень Ваш лікар може призначити антибіотики; крім того в післяопераційному періоду маніпуляційна сестра та лікар будуть виконувати в стерильних умовах перев’язки.

· порушення або втрата функції прооперованого органу — часто видаляючи пухлину лікар вимушений разом з нею видалити й відповідний орган; наприклад, може бути видалена нирка (нефректомія) для лікування рака нирки; у більшості випадків парний орган, який залишився, успішно компенсує втрату своєї пари, але, наприклад, при видаленні легені може виникати задишка; також при пухлинах кінцівок може виникнути потреба у ампутації руки або ноги.

· кровотеча — будь-яке оперативне втручання збільшує ризик виникнення кровотечі, Ваш лікар буде намагатися максимально зменшити цей ризик, у разі необхідності він призначить відповідні ліки.

· утворення тромбів — протягом періоду одужання збільшується ризик утворення тромбів; незважаючи на те, що цей ризик може бути невеликим, наслідки тромбоутворення можуть бути дуже серйозними; тромби найчастіше утворюються у венах нижніх кінцівок, при цьому може виникати припухлість та біль; у випадку, коли тромб відривається, він може потрапити до легеневих артерій (такий стан називається легеневою тромбоемболією), залежно від розмірів тромбу такий стан є загрозливим для життя та може навіть призвести до смерті; одним із шляхів профілактики тромботичних ускладнень є спроби якомога раніше підійматися з ліжка після операції, у разі потреби лікар може призначити препарати, які зменшують згортання крові та вірогідність тромбоутворення (антикоагулянти).

· порушення функції сечового міхура та/або кишечнику — одразу після операції у Вас можуть виникнути проблеми з дефекацією та випорожненням сечового міхура, внаслідок порушення моторики кишечнику та міхура; ці проблеми минають самостійно зазвичай протягом декількох днів.

Зрозуміло, що незалежно від рекомендованого лікування, Ви будете відчувати занепокоєння. Сподіваємось, що ця інформація допоможе Вам в спілкуванні з Вашим лікарем. Але ні в якому разі не намагайтеся займатися самолікуванням та призначати собі будь-які ліки самостійно.

У випадках, коли Ви до початку протипухлинного лікування приймали будь-які ліки з приводу хронічних захворювань, обов’язково повідомте про це Вашого лікаря. Також не забудьте розповісти про наявність в минулому алергічних реакцій на певні медикаменти. Це дозволить своєчасно внести корективи в план лікування.

Основні напрямки відновлювальної терапії після виписки (на прикладі оперованого шлункового хворого) можна звести до наступних положень, які є актуальними для всіх оперованих хворих:

1. Харчування повинне бути частим до 6 – 8-ми разів у добу та невеликими порціями. Дієта має бути дуже повноцінною за своїм складом, особливо щодо вмісту білків (необхідно регулярно вживати м’ясо та рибу). Обов’язковими в раціоні є свіжі овочі й фрукти (крім тих, які викликають виражене газоутворення в кишечнику). Перший час слід уникати смаженої їжі. Сама їжа повинна бути не занадто гарячою, не мати механічно подразнюючого впливу (бажано попередньо її перекрутити або подрібнити) і не містити спецій (бути не гострою).

Необхідно зауважити щодо поганої переносимості після резекції шлунка незбираного молока (бажаними є кисломолочні продукти) і солодощів (цукерки, шоколад, халва й т.д.). Ці обмеження в основному поширюються на перші три місяці, потім дієту треба поступово розширювати. Також треба буде збільшувати разовий об’єм (не зважаючи нудоту). Культю шлунка необхідно тренувати, що б до кінця року після операції повернутися до звичайного 3 – 4-х разового харчування. Якщо виникає бажання якоїсь конкретної їжі, обов’язково спробуйте, незважаючи на те, що на перший погляд вона не здається невідповідною. Якщо Ви не впевнені щодо якогось продукту (варто чи не варто його приймати) використайте метод “помилок і проб”. Тобто візьміть невеликий шматочок і з’їжте. Якщо протягом 5 – 10 хвилин не занудило, не закололо, не заболіло то його можна сміло вживати. Якщо ж з’явилися неприємні відчуття, то від цього продукту слід утриматися. Спробуєте його знову через місяць.

2. Обов’язковим (принаймні три перших місяці) є регулярний прийом з кожним прийомом їжі ферментативних препаратів (мезим, фестал і ін.). Це дозволить організму швидше пристосуватися до “нових умов”.

3. Позитивний вплив на вироблення ферментів, жовчовиділення та кровотворення мають “сухі” червоні вина. Приймати їх слід по одній столовій ложці за 10 – 15 хвилин до їжі 2 – 3 рази на день.

4. З метою відновлення нормальної кишкової мікрофлори бажано прийняти курсом препарати (лінекс, хілак-форте, йогурт і ін.), які містять нормальні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності та полегшують процеси перетравлення їжі.

5. Санаторно-курортне лікування бажано проходити у Вашій кліматичній зоні (місцевий санаторій). При цьому слід обов’язково утриматися від фізіотерапевтичних процедур. Не рекомендується, особливо влітку перебувати в місцевостях з високими рівнями інсоляції.

6. Руховий режим повинен бути досить активним. Бажані легка домашня робота, прогулянки на свіжому повітрі. Необхідно знайти “золоту середину” щоб уникнути як гіподинамії (залежування), так і перенавантаження. Крім того, домашні справи, які виконуються із задоволенням мають позитивну психологічну дію, а опосередковано й фізіологічну. Але не треба забувати про обмеження фізичних навантажень перших півроку після операції, адже саме такий період є необхідним для стійкого зрощення апоневрозу (сухожильного “корсету” черевної порожнини). Перевантаження може призвести до утворення грижі в області післяопераційного рубця (післяопераційна вентральна грижа). Також для профілактики грижі слід уникати запорів, сильного кашлю й чхання. При великому післяопераційному рубці перші кілька місяців можна рекомендувати носіння бандажа. З цією метою підходить еластичний радикулітний пояс, який має хорошу підтримуючу дію і на передню черевну стінку.

7. Максимальна кількість позитивних емоцій (книги, фільми, гумор, приємні Вам родичі, знайомі тощо). Але, знову-таки, без зайвих перевантажень. Щоденні гості можуть викликати психологічну втому.

8. Стежите за випорожненням кишечнику, яке повинно бути не рідше одного разу на добу. Стимулювати випорожнення можна дієтою, легкими проносними засобами або клізмами. Необхідно намагатися уникати запорів, адже вони можуть викликати утворення післяопераційної грижі. Крім того, за рахунок підвищення внутрішньокишкового тиску, запори стають причиною рефлюксів (зворотним закиданням) та викликають рефлюкс-гастрит культі шлунка або рефлюкс-езофагіт.

9. Із водних процедур рекомендований лише душ. Післяопераційний рубець бажано не витирати, а обережно промокнути м’яким рушником та змазати спиртовим розчином діамантового зеленого. На перших порах слід уникати відвідування лазні та прийняття ванн.

Поради пацієнтам зі стомою

Стома (в перекладі з грецької означає отвір) – це виведення назовні шляхом оперативного втручання через невеликий розріз передньої черевної стінки певного відділу кишечнику. Свою назву стома отримує залежно від того, який відділ кишечнику виводиться. Так ілеостома (“ілеум” – кінцева частина тонкої кишки) означає виведення клубової кишки, колостома (“колон” – товста кишка) означає виведення та фіксацію на поверхні живота частини товстого кишечнику. Принциповою різницею між цими видами стом є характер кишкових випорожнень. Якщо в першому випадку вони будуть мати рідку або майже рідку консистенцію, то в другому випадку випорожнення будуть більш оформленими або практично не відрізнятимуться за консистенцією від тих, які були до операції.

Стома, як наслідок перенесеної операції накладається при різних захворюваннях (пухлинах кишечнику, вадах їх розвитку в новонародженої дитини, травми органів черевної порожнини внаслідок вогнепального або іншого поранення, сімейному поліпозі товстого кишечнику, неспецифічному виразковому коліті і ін.). Важливо зрозуміти, що ця операція рятує пацієнта від основного захворювання або його ускладнень. При цьому людині “на пам’ять” постійно або тимчасово залишається стома. Таким чином, пацієнт зі стомою формально вже не є хворим, проте така операція дещо змінює звичний спосіб життя і змушує її власника до цього пристосовуватися.

Залежно від зовнішнього вигляду стом вони поділяються на:

· плоскі, тобто такі які не виступають font-family: Symbolнад поверхнею шкіри;

· випуклі – виступають на 1 – 2 см;

· втягнені – сформовані у вигляді заглиблення і за зовнішнім виглядом нагадують лійку. Такий детальний розподіл є досить важливим з точки зору підбору калоприймачів – пристроїв призначених для збирання кишкових випорожнень.

Після операції стома та тканини передньої черевної стінки, які її оточують як правило є припухлими та мають червоне (явище гіперемії) забарвлення. Поступово відбувається зменшення набряку, стома набуває округлої форми та здорового блідо-рожевого кольору. У стомі відсутні нервові закінчення, а тому вона не чутлива до болю. Щоб уникнути випадкових ушкоджень зі стомою необхідно поводитися делікатно (особливо в процесі зміни калоприймачів).

Цілком природно, що Вас тривожить наявність штучно зробленого отвору та виведення через нього частини кишечнику. Виникає необхідність пристосування до нових умов повсякденного життя, але Ви повинні пам’ятати, що операція зі створення стоми врятувала Вам життя. На сьогодні сотні таких же, як і Ви людей, звикли до того, що в них є стома й ведуть активний спосіб життя.

Харчування

Людям зі стомою за відсутності особливих медичних показань немає необхідності дотримувати спеціальної дієти. Вони повинні харчуватися різноманітною їжею та пити достатню кількість рідини. Але не варто прагнути часто урізноманітнювати харчовий раціон, це може призвести до безперервної роботи стоми та надмірного газоутворення.

Функціонування стоми залежить від кількості вживаної їжі, а тому переїдання може бути причиною безперервної роботи стоми та надмірного газоутворення. Розширення раціону слід робити поступово. “Випробовування” переносимості продуктів слід проводити при перебуванні вдома. Найбільш часті диспепсичні розлади та продукти, які їх спричиняють подані в таблиці.

Види диспепсичних розладів

Харчові продукти

підвищене газоутворення

бобові, спаржа, капуста (цвітна, брюссельська, білокачанна), газовані напої, цибуля, редька, пиво

недостатнє перетравлювання їжі

капуста білокачанна, селера, кокосова стружка, зерна злакових, сухофрукти, зелені боби, перець, листки салату, гриби, горіхи, рослинна олія, зелений горошок, солоні/мариновані огірки, ананаси, попкорн, сирі овочі, квашена капуста, крупи, шпинат, шкірка фруктів і овочів

запор

яблучне пюре, банани, здобний хліб, сир, вермішель, рис

пронос

алкогольні напої, фруктові соки (яблучний, виноградний, сливовий), гостра їжа

неприємний запах зі стоми

спаржа, яйця, риба, часник, цибуля

Але необхідно зауважити, що наведений харчові продукти не є абсолютно забороненими до вживання і при бажанні їх можна пробувати вводити в раціон, починаючи з невеликої кількості, буквально “по чайній ложечці”.

Також необхідно пам’ятати, стреси та зайві емоції можуть прискорювати проходження їжі по травному траку і спричиняти виникнення проносу. Загалом необхідно зазначити, що у випадку виникнення проблем функціонування стоми й травного тракту, а також з питань харчування варто консультуватися з лікарями.

Працездатність

З точки зору медицини практично відсутні професії, якими не могли б опанувати люди зі стомою і у більшості випадків вони повертаються до нормального життя й приступають до тієї ж роботи, яку виконували до операції. Однак все ж не варто займатися фізично тяжкою працею, роботою, яка вимагає частих нахилянь тулуба, копанням або інтенсивною ручною працею.

Соціальне життя

Ваше соціальне життя поступово відновиться. Якщо для цього буде потрібно трохи більше часу, ніж Ви розраховували, будьте терплячими. Немає ніяких підстав відмовлятися від відвідування рідних, друзів, магазинів, театрів, концертів – все це не повинно бути для Вас проблемою.

Спорт та улюблені заняття

Наявність стоми не є перешкодою для того, щоб Ви продовжували займатися спортом або проводили звично вільний час. Прогулянки на свіжому повітрі, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, робота в саду – все це доступно і є невід’ємною частиною повсякденного життя таких же, як Ви, людей зі стомами.

Родина

Ваше сімейне життя повинно протікати як і раніше. Однак Ваші близькі родичі повинні знати про зміни у Вашому організмі, які наступили внаслідок перенесеної операції. Підтримка й розуміння з їх боку допоможе Вам швидше звикнути до змінених умов життя. У свою чергу від Вас буде вимагатимуться спокій й упевненість у своїх силах. Це дозволить успішно перебороти труднощі повсякденного життя та не буде створювати враження про себе, як про важко хвору людину.

Догляд за стомою

Оскільки стома (особливо на перших порах) є досить вразливою та чутливою до травмування, існує необхідність щоденного за нею догляду, що вимагатиме від Вас певних затрат часу. Але це є виправданим з точки зору попередження певних ускладнень. Залежно від наявності або відсутності у Вас спеціальних засобів для збирання кишкових випорожнень калоприймачів можливі 2 варіанти догляду за стомою.

При відсутності калоприймача Ви повинні:

· кілька разів у день обмивати стому теплою водою з дитячим милом, не забуваючи ретельно змивати його залишки наприкінці процедури;

· обсушувати стому легкими промокальними рухами будь-яким добре вбираючим (окрім вати)матеріалом;

· змазувати стому, шкіру навколо неї та частину прикриваючої серветки, що до неї доторкається дитячим кремом.

При користуванні одноразовими калоприймачами (найбільш оптимальний варіант), які мають у місці прикріплення клейкий шар необхідно:

· одягнути гумові рукавички й повільно без різких рухів, починаючи згори, відклеїти використаний калоприймач від шкіри та прибрати його в мішок для сміття;

· використовуючи дитяче мило та марлеві або паперові серветки ніжними круговими рухами обмити стому та шкіру навколо неї теплою водою;

· просушити стому та шкіру навколо неї;

· за допомогою трафарету визначити необхідний діаметр отвору для нового калоприймача. Потім на новому калоприймачі вирізати отвір необхідного діаметра, який повинен бути на 4 – 6 міліметрів більшим за діаметр стоми;

· зняти захисний паперовий шар з нанесеною на нього розміткою й, починаючи знизу, наклеїти калоприймач на стому, стежачи за тим, щоб клейова поверхня не утворювала складок.

Якщо навколо стоми росте волосся – його необхідно видалити, за допомогою депілятора або побрити. Якщо в результаті невдалого розташування Ви не бачите свою стому, то всі ці маніпуляції можна проводити використовуючи настільне ручне дзеркало.

Якщо Ви побоюєтесь того, що Ваш калоприймач може відклеїтися, то його можна додатково зафіксувати за допомогою пластиру по краю клейового шару. Щоб уникнути опіків та, як наслідку втратити можливість користуватися калоприймачем категорично забороняється використовувати для догляду за стомою хімічних розчинників (ацетон, бензин, ефір уайтспирит, і т.д.)

На випадок порізу шкіри при голінні тримайте напоготові розчин 3% перекису водню та 1% спиртового розчину діамантового зеленого. Інколи зі стоми може виділятися невелика кількість крові, що є наслідком мікротравм слизової оболонки кишечнику й швидко минає.

Можливі ускладнення у пацієнтів зі стомою

Ранні хірургічні ускладнення виявляються ще під час перебування в стаціонарі. Виявлення більш пізніх ускладнень вимагає контролю, як з боку пацієнта, так і лікаря, який здійснює за Вами спостереження. Найчастіше зустрічаються:

· випадіння або навпаки западання стоми;

· звуження стоми;

· параколостомічні грижі.

На жаль, восновному ці ускладнення потребують хірургічного лікування. Але як відомо, будь-яке ускладнення набагато легше попередити, а ніж лікувати. Тому проводьте ретельний догляд за стомою, раціонально харчуйтеся та не переобтяжуйте себе фізичною роботою. Це дозволяють сповільнити або зупинити розвиток ускладнень настільки, що в оперативному лікуванні потреба може й не виникнути.


Ад’ювантна терапія

Вам було проведене хірургічне втручання для видалення пухлини. Але чи можна бути впевненим, що жодна з ракових клітин не “сховалась” в якійсь частині Вашого організму. Ракові пухлини іноді можуть бути локалізованими, тобто рости лише в одному місці, але часто вони починають поширюватися. При цьому ракові клітини можуть зупинитися досить далеко від первинного вогнища і якщо на момент операції таке вторинне вогнище було занадто малим, то його можуть не виявити.

З метою впливу на такі вторинні вогнища лікар призначить Вам проведення ад’ювантної терапії як способу знищення усіх ракових клітин, які могли залишитися в організмі. Ад’ювантна терапія проводиться після основного первинного лікування (операція або опромінення) для запобігання виникнення рецидиву раку.

Види ад’ювантної терапії

Існує чотири основних види ад’ювантної терапії. Вибір оптимального для Вас визначається типом пухлини та її поширеністю.

Хіміотерапія

При проведенні хіміотерапія застосовують препарати, які пригнічують ріст та поширення ракових пухлин, або приводять до їх руйнування. Хіміотерапія має можливість знищувати ракові клітини практично в будь-якій області організму, що робить її корисною при лікування багатьох типів пухлин. Хіміотерапія може використовуватися як основний вид лікування або як ад’ювантна терапія. Тривалість хіміотерапії та можливі побічні ефекти залежать від типу пухлини та препаратів, які застосовують. Однак, незважаючи на можливі побічні ефекти, які можуть тимчасово погіршувати Ваш стан (нудота, блювання, хронічна втома), велика кількість людей отримують ад’ювантну терапію, враховуючи доведені переваги її застосування.

Гормональна терапія

Ріст деяких пухлин залежить від окремих гормонів (естрогени, тестостерон). Зменшуючи кількість цих гормонів в організмі або блокуючи можливість засвоєння гормонів пухлиною, ад’ювантна терапія може запобігати росту ракової пухлини. При наявності у Вас раку молочної залози, тіла матки або раку передміхурової залози лікар проведе лабораторні дослідження пухлини для визначення відповідних гормональних рецепторів. При їх наявності Вам може бути показано проведення гормонотерапії.

Гормонотерапія може поєднуватися з хірургічним втручанням, опроміненням або хіміотерапією. Побічні ефекти включають приливи жару, зменшення сексуального ваблення у жінок та чоловіків, у жінок також можуть спостерігатися вагінальні кровотечі, у чоловіків — імпотенція.

Променева терапія

Променева терапія — це застосування високоенергетичного рентгенівського випромінювання для знищення пухлинних клітин. Променева терапія може бути як основним, так і ад’ювантним методом лікування. Опромінювання можна проводити зовні та зсередини, при цьому, як правило, захоплюється одна частина Вашого тіла (локальна терапія) або, при окремих умовах, все тіло (системна терапія). Побічні ефекти частіше за все проявляються хронічною втомою та опіками, подібними до сонячних, в проекції поля опромінення.

Імунотерапія

Імунотерапія впливає на Вашу власну імунну систему, допомагаючи їй знищувати ракові клітини. Імунотерапія також може стимулювати Ваш власний імунітет або підтримувати його. Імунотерапія до сього часу залишається експериментальним видом лікування. Її частіше застосовують при лікування таких пухлин, для терапії яких недостатньо стандартних видив терапії — меланома, деякі лімфоми, рак нирки. З побічних ефектів частіше за все спостерігаються грипоподібні симптоми, затримка рідини в організмі та збільшення ваги. Деякі імунотерапевтичні препарати можуть викликати такі серйозні ускладнення, як порушення дихання та серцеву недостатність.

Наскільки ефективна ад’ювантна терапія?

Оскільки ніякий з методів ад’ювантної терапії не може бути абсолютно безпечним, то, як завжди, важливою є оцінка співвідношення ризику та переваг застосування. На доцільність застосування ад’ювантної терапії впливають наступні фактори:

· тип пухлини — при лікуванні окремих типів пухлин, особливо це стосується хворих на рак молочної залози, передміхурової залози, кишечнику та яєчників, доведені безумовні переваги застосування ад’ювантної терапії; при деяких інших пухлин таких переваг не доведено;

· кількість метастатично уражених лімфатичних вузлів — чим більше лімфатичних вузлів втягнуто в пухлинний процес, тим більше вірогідність того, що після локального лікування (наприклад, хірургічного) могли залишиться пухлинні клітини;

· розмір первинної пухлини — більші за розмірами пухлини мають більшу здатність до поширення в організмі, ніж маленькі;

· рецепторний статус пухлини — гормонотерапія неефективна у випадках відсутності відповідних рецепторів в пухлині (негативний рецепторний статус).

Проведення ад’ювантної терапії не може гарантувати, що у Вас не виникне рецидиву рака, але вона дозволяє значно зменшити ризик повернення хвороби.

Поради при спілкуванні.

Ви можете обговорити з Вашим лікарем наступні питання:

· тривалість лікування та його режим (внутрішньовенні введення в стаціонарі або таблетки вдома);

· можливі побічні ефекти та засоби їх профілактики;

· можливість працювати протягом терміну проведення ад’ювантної терапії;

· вірогідність відсутності рецидиву захворювання (лікар може оцінити та розповісти Вам як запропонований ним тип лікування спрацьовує при таких же пухлинах згідно з результатами різних досліджень); але пам’ятайте, що це лише припущення.

Не бійтеся обговорювати з лікарем можливості лікування, пам’ятайте, що вибір тактики лікування — це не тільки вибір Вашого лікаря, але й Ваш також.


Метастатичне ураження кісток та бісфосфонати

Кісткові метастази є надзвичайно частим ускладненням поширеного раку. Найчастіше вони зустрічаються у хворих на рак молочної та передміхурової залоз. Кісткові метастази призводять до серйозних ускладнень, таких як сильний біль, переломи кісток, порушення водно-електролітного балансу, які загрожують життю, та синдром компресії (здавлювання) спинного мозку або нервових корінців. Лікування хворих з кістковими вогнищами часто є дуже складним, оскільки сильний біль та неврологічні зміни часто погано піддаються лікуванню та призводять до суттєвого погіршення якості життя пацієнтів. Кісткові метастази свідчить про наявність поширеного, тобто інкурабельного, процесу, але при проведенні досить активного комплексного лікування можливо досягти не тільки покращення якості життя, але й значного його подовження.

Види кісткових метастазів

Залежно від переважаючих в кістці процесів виділяють остеолітичні та остеобластичні метастази. Остеолітичне ураження означає, що пухлина руйнує кістку, яка мовби тане або розчиняється. Це відбувається внаслідок втрати кісткою кальцію. На рентгенівських знімках цей процес має вигляд дірки всередині кістки. Остеолітичний тип ураження найбільш характерний для злоякісного захворювання, яке називається мієломною хворобою. Остебластичне ураження навпаки, проявляється збільшенням продукції кісткової тканини в місці ураження. Пухлина посилає до кістки сигнали, які призводять до надмірної продукції кісткових клітин, створюючи жорстку, негнучку змінену кістку. Типовим варіантом остеобластичного вогнища є метастази раку передміхурової залози. У більшості випадків при інших типах пухлин спостерігаються один з типів ураження — остеолітичний або остеобластичний, але зустрічаються змішані метастатичні вогнища. У хворих на рак молочної залози як правило зустрічаються остеолітичні вогнища і лише у 15–20% хворих розвивається остеобластичне ураження.

Чому уражуються кістки?

Скелет є досить частим місцем утворення метастатичних вогнищ, не тільки у хворих на рак передміхурової та молочної залози, але й легенів, нирок, шлунку, сечового міхура, матки, щитоподібної залози, товстої та прямої кишки. Дослідники припускають, що часте ураження кісток пов’язано з інтенсивним кровотоком у кістках та кістковому мозку. Коли ракові клітини отримують доступ до кровоносних судин, вони можуть мігрувати в організмі. Зазвичай вони прямують туди, де кровоток є більш інтенсивним. Крім того, самі пухлинні клітини можуть виділяти адгезивні молекули, які утворюють зв’язки з кістковим матриксом та клітинами кісткового мозку. Результатом взаємодії з цими пухлинними молекулами є сигнали, які призводять до збільшення руйнування кістки та прискорення росту пухлини в кістках. Проведені в останні роки дослідження показали, що кістки є джерелом багатьох факторів, які спонукають клітини до ділення, росту та дозрівання. При ураженні кістки раковими клітинами вивільнюється багато таких факторів, які в майбутньому стимулюють ріст пухлинних клітин. Ця взаємодія призводить до утворення хибного кола, підтримуючи руйнування кісток та ріст пухлини.

Симптоми кісткових метастазів

Початкові симптоми наявності кісткових метастазів часто важко розпізнати, вони маскуються під різноманітні стани. Більшість пацієнтів, у яких з’явились проблеми, пов’язані з метастатичним ураженням кісток, відзначають, що симптоми, яки мали місце в минулому могли бути викликані багатьма причинами. Найбільш частим симптомом є біль у спині, кінцівках та ін. місцях, що часто приймають за прояви остеохондрозу, артрозу тощо. Також часто зустрічаються переломи кісток без попередньої травми. У деяких людей з більш поширеним процесом можуть з’явитися скарги на відчуття поколювання в ногах. Також можуть виникати порушення функції товстого кишечнику та сечового міхура — як нетримання сечі або стула (зустрічаються частіше), так і важкі запори або затримка сечі. Інші хворі можуть відмічати слабкість та/або зменшення чутливості в ногах, порушення координації рухів та відчуття їх більшої важкості. Останні симптоми є дуже серйозними, вони свідчать про те, що пухлина поширилась на спинний мозок та здавлює нервові корінці. Такі стани потребують негайного лікування. Більш рідким проявом метастатичної хвороби є збільшення рівню кальцію в сироватці крові, що призводить до запорів, болю в животі, а у більш важких випадках — до порушення свідомості.

При появі болю в спині або в кінцівках обов’язково зверніться до Вашого лікаря, який призначить відповідне обстеження. Не починайте з консультацій мануальних терапевтів та невропатологів, які не знаючи про наявність у Вас в минулому онкологічного захворювання, можуть призначити Вам масаж або електропроцедури, які суворо заборонені онкологічним хворим. Крім того, приймаючи знеболюючі препарати та не отримуючи спеціального лікування, Ви марно втрачаєте час. Чим раніше Ви розпочнете лікування з приводу метастазів у кістки, тим більше у Вас шансів досягти в цьому успіхів.

Діагностика кісткових метастазів

На теперішній час існує багато досліджень, які дозволяють виявити кісткові метастази при появі у пацієнтів відповідних скарг. В деяких випадках вдається діагностувати метастатичне ураження до появи симптомів. Лікарі застосовують рентгенологічні дослідження, сканування кісток (остеосцинтиграфія) та магнітно-резонансну томографію для діагностики цього типу поширення пухлини. Проведення звичайного рентгенологічного дослідження найбільш корисне та інформативне при наявності переважно літичного типу ураження. Такі вогнища на рентгенограмах мають вигляд “дірки” або темних плям на фоні відносно нормальної кісткової тканини. Нажаль, рентгенологічне дослідження інформативне лише у випадках, коли пухлина зруйнувала значну частину кісткової тканини. На відміну від цього, сканування кісток дозволяє виявити кісткові метастази дуже рано. Це дослідження полягає у введенні внутрішньовенно невеликої кількості радіоактивної речовини з дуже малим періодом розпаду. Промені, які випромінює це джерело, фіксуються спеціальним кристалом через деякий час після ін’єкції. Речовина, з якою зв’язаний випромінювач, накопичується переважно у вогнищах метастатичного процесу, виглядаючи на зображенні як більш яскраві області (підвищена щільність накопичення препарату). Внаслідок високої чутливості метода часом важко відрізнити артрити, деякі інфекційні процеси, місця старих переломів від істинного пухлинного вогнища. Сканування кісток застосовують також для спостереження за ефективністю лікування хворих з уже виявленим метастатичним процесом. Комп’ютерна томографія іноді теж може показати метастатичне ураження кісток. Магнітно-резонансна томографія більш корисна при вивченні стану нервових корінців, при підозрі на їх здавлювання пухлиною або фрагментами кісток внаслідок деструкції їх пухлиною. Найчастіше МРТ застосовують при підозрі на здавлювання спинного мозку.

До останнього часу не існувало аналізу крові, який би міг бути використаний для діагностики метастатичного ураження кісток. Але протягом декількох років були проведені дослідження, які виявили значне збільшення в сироватці крові рівня одного з ферментів, який є специфічним для кісткових метастазів. Він називається тартрат-резистентною кислою фосфатазою. Доведено, що зміни її концентрації з’являються раніше рентгенологічних змін, крім того, зменшення рівня відображує ефективність проведеного лікування. Зараз існує також велика кількість біохімічних досліджень, які допомагають підтвердити наявність метастатичного ураження кісток, сумісно з радіологічними дослідженнями, історією хвороби та клінічною картиною. Наприклад, збільшення рівню кальцію або ферменту, який називається лужна фосфатаза, можуть бути пов’язані з наявністю кісткових метастазів, але одних цих даних недостатньо для постановки діагнозу.

Лікування

Основним методом лікуванням метастатичного ураження кісток є лікування первинної пухлини. Терапія може включати в себе хіміотерапію, гормонотерапію, променеву терапію, імунотерапію або лікування із застосуванням моноклональних антитіл. Для лікування болю застосовують наркотичні та ненаркотичні анальгетики (нестероїдні протизапальні засоби). Хірургічне втручання може бути необхідним при загрозі або наявності перелому кісток або хребців, а також у випадках ураження пухлиною нервів та нервових корінців.

Променева терапія є традиційним засобом знеболювання при метастатичному ураженні скелета. Проведення локального опромінення дозволяє зменшити вираженість (інтенсивність) больового синдрому приблизно у 80 % хворих, більш ніж 50 % пацієнтів відзначають повне зникнення болю в ділянці, яка опромінювалась. Крім того, променева терапія дозволяє досягти консолідації (ремінералізації) патологічних переломів та є ефективним засобом боротьби з компресійним синдромом (здавлюванням нервових корінців або спинного мозку пухлиною).

На теперішній час при множинних кісткових метастазах у хворих на рак молочної та передміхурової залоз широко застосовують для лікування фосфор-32 та стронцій-89, однак цей метод терапії пов’язаний з високим рівнем вираженої мієлосупресії (пригнічення кровотворення червоним кістковим мозком). Більш популярним стає застосування самарію-153, який має швидкий знеболюючий ефект, при значно нижчій мієлосупресії, ніж у традиційних радіофармацевтичних препаратів.

Також дає позитивні результати застосування гормонотерапії – вона збільшує тривалість безрецидивного періоду та покращує якість життя хворих, в першу чергу на рак молочної залози. Більш виражений знеболюючий ефект має комбінація біфосфонатів з гормонотерапією, особливо при лікуванні хворих на рак молочної залози та мієломну хворобу.

Останнім часом все ширше застосовується також новий клас медикаментів — бісфосфонати, які створені для лікування болю, викликаного метастатичним ураженням кісток, та які можуть відновлювати структуру кісток.

Залежно від особливостей Вашого клінічного випадку лікар обере оптимальну для Вас комбінацію протипухлинних впливів.

Бісфосфонати

Бісфосфонати — це група препаратів, які зменшують інтенсивність больового синдрому при метастатичному ураженні кісток та покращують загальний структурний стан кісток. Бісфосфонати є аналогами природного компоненту кістки, який називається пірофосфат та запобігають виникненню переломів. Цей клас препаратів широко застосовується для лікування та профілактики остеопорозу та деяких інших захворювань кісток (наприклад, хвороба Педжета), а також при збільшенні рівня кальцію в сироватці (стан, який називають гіперкальціємією). Бісфосфонати пригнічують руйнування кістки клітинами, які називаються остеокластами, а також можуть (непрямо) стимулювати утворення нової кісткової структури, впливаючи на клітини, які називаються остеобластами. Згідно з вищезазначеним, а також враховуючи результати багатьох клінічних досліджень, бісфосфнати є одними з найефективніших засобів для зменшення болю при метастатичному ураженні кісток, завдяки їм відведене значне місце в лікуванні даної групи онкологічних пацієнтів. Нажаль, бісфосфонати не розглядаються у якості засобу радикального лікування. Доведено, що бісфосфонати запобігають виникненню важких та серйозних ускладнень метастатичного ураження кісток та можуть збільшувати виживаність хворих з літичними вогнищами мієломної хвороби. Більшість дослідників згідні, що ці препарати більш ефективні та корисні у якості засобу відновлення кісткової структури, при наявності остеолітичних вогнищ та, дещо менше, при остеобластичних метастазах. В той же час, бісфосфонати здатні ефективно зменшувати інтенсивність болю при обох типах ураження.

Існують пероральні (таблетовані) та інфузійні (внутрішньовенні форми) бісфосфонатів. Одні онкологи надають перевагу внутрішньовенному введенню один раз на місяць, вважаючи його більш зручним для пацієнтів, інші — тривалому пероральному прийому, вважаючи що такий режим більш сприятливий для відновлення структури кістки. Найбільш вивченим та широко застосовуваним пероральним представником цієї групи є клодронат (Бонефос, Шерінг). Для внутрішньовенного введення використовуються два препарати — памідронат (Аредія, Новартіс) та золедронат (Зомета, Новартіс). Залежно від шляху введення та препарату відрізняються й прояви побічних ефектів. Наприклад, пацієнтам з нирковою недостатністю може бути не показаним внутрішньовенне введення бісфосфонатів. В останні роки також приділяється увага можливостям застосування пероральної та внутрішньовенної форми ібандроната (Бондронат, Хоффман Ля-Рош).

Залежно від типу Вашої пухлини та типу метастатичного ураження, а також окремих біохімічних показників (наприклад, рівень кальцію в сироватці крові), Ваш лікар призначить Вам певні препарати та режим їх застосування. Результати багатьох досліджень довели, що застосування бісфосфонатів дає значні переваги при лікуванні хворих з метастатичним ураженням кісток, так при спостереженні протягом півроку терапія бісфосфонатами призводить до зменшення ризику виникнення переломів хребців та інших кісток на 35%, також суттєво зменшується ризик виникнення такого серйозного стану як гіперкальціємія, який є загрозою для життя, зменшується необхідність проведення променевої терапії. В дослідженнях з періодом спостереження більше одного року виявлено також зменшення необхідності проведення ортопедичних хірургічних втручань.

Слід відзначити, що ефект бісфосфонатів тим більший, чим раніше їх почали застосовувати, тобто призначати їх слід одразу при виявленні кісткових уражень. Також доведено, що термін вживання препаратів повинен становити не менше 6 місяців. Крім того, прийом бісфосфонатів значно подовжує час до виникнення ускладнень метастатичного ураження кісток.

Клодронат (Бонефос) запобігає виникненню нових вогнищ не тільки у хворих на рак молочної залози та мієломну хворобу, але й у хворих на рак передміхурової залози.

При призначенні в ад’ювантному режимі бісфосфонати нормалізують мінеральний обмін, запобігаючи втраті мінеральної щільності кісток, зменшують частоту виникнення метастазів в кістки.


Побічні ефекти лікування

Проведення протипухлинної терапії може супроводжуватися певними побічними ефектами. Традиційно виділяють гострі та пізні побічні реакції. Перші виникають протягом перших трьох місяців після початку лікування, другі — починаючи з тримісячного терміну його закінчення і пізніше. Деякі з них можуть виникати й через багато років після проведеної протипухлинної терапії. При використанні хіміотерапії частіше зустрічаються гострі побічні реакції, при проведенні променевої терапії — як гострі, так і пізні. Для променевої терапії характерні переважно побічні ефекти, які з’являються в зоні опромінення, тобто вони залежать від локалізації пухлини, для хіміотерапії — навпаки, оскільки ліки циркулюють у всьому організмі, то місце прояву побічних ефектів залежить не від локалізації пухлини, а від типу препаратів. Деякі побічні ефекти зустрічаються частіше, деякі — вкрай рідко, виникненню одних можна запобігати, інші — тільки корегувати при їх виникненні. Головне — це не займатися самолікуванням. При виникненні після лікування якихось змін у Вашому стані обов’язково повідомте про це лікаря, який, у разі необхідності, призначить відповідне лікування. Крім того, протягом лікування та в подальшому житті Вам не слід застосовувати ніякі біологічно активні добавки, оскільки це може сприяти росту та відновленню пухлини, а не нормальних тканин.

Оскільки не можливо створити абсолютно універсальні рекомендації щодо запобігання та корекції ускладнень протипухлинної терапії, а тому при виникненні якихось запитань не соромтеся задавати їх своєму лікареві.

Побічні ефекти хіміотерапії

Протипухлинна хіміотерапія, як і будь-яка інша медикаментозна терапія, має притаманні їй побічні ефекти. Не всі побічні ефекти властиві кожному з протипухлинних препаратів, також не всі побічні ефекти властиві одному з препаратів спостерігаються у кожного хворого. Частота та вираженість побічних ефектів залежить як від препарату або їх комбінації, введеної дози, так і від індивідуальних особливостей кожної конкретної людини. Існують побічні ефекти, виникненню яких можна ефективно запобігати застосовуючи відповідні ліки (наприклад, нудота та блювання), інші — потребують лікування лише у разі виникнення, деякі — не лікуються, але минають самостійно через деякий час (наприклад, втрата волосся).

Однак слід запам’ятати, що чим раніше починається лікування побічних ефектів, тим воно є ефективнішим. Тому сповіщайте Вашого лікарі про всі зміни Вашого самопочуття та не намагайтеся займатися самолікуванням, так Ви можете лише погіршити власний стан.

Випадіння волосся (алопеція)

Випадіння волосся є, можливо, одним з найвражаючих для пацієнта побічних ефектів хіміотерапії. Цей побічний ефект викликає багато запитань та тривогу, як у жінок, так та у чоловіків. Найчастіше запитують: “Це станеться?”, “Коли це станеться?” та “Як довго це буде тривати?”. Відповіді на такі запитання не завжди е простими. Не всі препарати приводять до випадання волосся. Існують препарати, яки мають виражений руйнівний вплив на клітини волосяних фолікулів, що призводить до втрати волосся, інші — майже не впливають на ріст волосся. Волосся може випадати на голові, грудях, руках, ногах і лобку.

Тривалість цього явища може становити від декількох днів до декількох тижнів. Більшість пацієнтів кажуть, що це відбувалося зненацька. Інші спочатку відзначали поступове збільшення випадіння волосся, що звичайно можна помітити по у ванній або на подушці, потім кількість втраченого волосся різко збільшувалася.

Втрата волосся звичайно є тимчасовою, воно відновлюється через деякий час. Коли з’являються нові клітини волосяних фолікулів, волосся починає рости. Не варто хвилюватися, якщо нове волосся трохи відрізняються від старого. Його структура, колір та зовнішній вигляд можуть бути іншими. Таке відбувається часто, і більшість пацієнтів без проблем звикає до цього.

Втраті волосся на теперішній час не можна запобігти, але є кілька способів, щоб пристосуватися до цього:

· Під час втрати волосся можна носити шляпу, бандану, перуку або шиньйон. Це не тільки дозволить сховати відсутність волосся, але й захистить шкіру Вашої голови від зайвого впливу холоду або сонця, які можуть спричинити небажаний вплив в такий несприятливий для шкіри момент. Деякі пацієнти запасаються перукою або шиньйоном ще до того, як починається втрата волосся. У цьому випадку шляхом ретельного підбору можна досягти найбільшої подібності із власними волоссям.

· Якщо Ви маєте довге волосся, зробить коротку зачіску, це також допомагає зменшити випадіння волосся.

· Для миття голови варто застосовувати м’який шампунь та кондиціонер для збереження вологи у волоссі та шкірі. Занадто велика кількість шампуню робить його занадто сухим. Кратність миття голови слід обмежити до 2–3 разів на тиждень. Не користуйтеся лосьйонами та засобами для укладки волосся, які містять спирт. Використовуйте також м’яку щітку для волосся.

· Не слід користуватися феном, щипцями для завивки волосся та різними хімікатами (в тому числі й фарби), тому що все це приводить до додаткового ушкодження волосяних фолікулів.

· Втрату волосся уночі допомагає зменшити шовкова або атласна наволочка, до якої волосся пристає не так сильно.

· Деякі пацієнти відмічають відчуття свербіжу та подразнення шкіри голови протягом лікування та випадіння волосся. У таких випадках частина пацієнтів надає перевагу голінню голови, що зменшує свербіж, полегшує носіння перуки; крім того, на думку часини чоловіків виголена голова виглядає краще, а ніж голова з рідіючими пасмами волосся.

Для відновлення після лікування Вашому волоссю потрібен певний час. Наберіться терпіння, адже Вам може здаватися, що волосся відновлюється занадто повільно, або має інший вигляд. Інколи волосся може навіть набувати кучерявого вигляду. Після закінчення лікування продовжуйте турбуватися про Вашу шкіру та волосся. Деякий час волосся буде більш сухим та ламким, тому не застосовуйте фарби та не укладайте волосся феном протягом перших шести місяців після лікування. Це шкідливо не тільки для волосся, але й може призводити до подразнення Вашої шкіри, яка стала більш чутливою.

Загалом ця проблема врешті-решт минеться, і пам’ятайте, що тимчасова втрата волосся не така вже для Вас велика шкода, при цьому набагато більшої шкоди зазнає пухлина.

Ушкодження ротової порожнини та горла

Шлунково-кишковий тракт починається з ротової порожнини. Оскільки ця область містить клітини, які швидко діляться, і відповідно більш чутливі до ушкоджуючої дії хіміотерапії, тут часто розвиваються ускладнення. Можлива поява подразнення та запалення слизових оболонок, яке називається стоматитом. При цьому в ротовій порожнині можуть утворюватися болючі маленькі виразки яскраво червоного кольору, іноді з маленькими білими клаптиками. Також може з’явитися відчуття печії в горлі, що призводить до утруднень при ковтанні (дисфагії).

Дотримання гігієнічних правил і раннє виявлення описаних симптомів дозволяють значно пом’якшити перебіг цих ускладнень. Профілактика їх починається з гігієни ротової порожнини. До початку хіміотерапії бажано провести санацію ротової порожнини, (лікування каріозних зубів). При проведенні хіміотерапії пацієнт повинен приділяти особливу увагу стану слизової оболонки ротової порожнини. Пацієнтам, які носять зйомнимі зубні протези слід бути дуже уважним до ділянок ясен та піднебіння, які контактують з протезами (там можуть розвитися ушкодження). А при появі там подразнення тимчасово потрібно відмовитися від їх застосування. Зубні протези не повинні спричиняти тиск на ясна, або навпаки бути встановленими занадто вільно, тому що все це підвищує ризик ушкоджень ротової порожнини.

Зуби треба чистити м’якою щіткою, яку слід промивати після кожного застосування та тримати в сухому місці. Якщо застосування зубної щітки є болісним, то слід застосовувати ватні палички або тампони, якими ніжно очищувати зуби, ясна та губи. Не застосовуйте абразивні пасти, та пасти з додаванням відбілювачів або спиртів. Не користуйтеся ниткою для чистки зубів. Після кожного прийому їжі та на ніч ротову порожнину слід полоскати "зубним еліксиром", який не містить спирту. Також її корисно полоскати відварами ромашки, череди, шавлії, календули. Не слід застосовувати настоянки лікарських трав, які містять спирт. Для профілактики подразнення необхідно полоскати ротову порожнину перед і після кожної їжі та на ніч наступними розчинами: 1 чайна ложка соди на 2 чашки води або 1/2 чайної ложки солі та 1 чайна ложка соди на 1 чашку води або перекис водню з водою у співвідношенні 1:3, а також збитий до густої піни білок яйця. Розчин слід тримати в ротовій порожнині 1–2 хвилини.

Також для зменшення ризику ускладнень з боку ротової порожнини можна порекомендувати:

· Для пом’якшення дискомфорту, пов’язаного із сухістю слизової оболонки, треба підтримувати в ротовій порожнині вологе середовище. Для цього багато пацієнтів використають льодяники або шматочки льоду.

· Застосовуйте гігієнічну губну помаду для пом’якшення губ, при цьому не слід користуватися вазеліном.

· Слід уникати кислих блюд і напоїв, наприклад, помаранчевого, грейпфрутового або томатного соку. Замість них можна пити яблучний (некислий), грушевий, персиковий та інші солодкі соки. Не слід також вживати газовані напої, оскільки вуглекислота також подразнює губи та слизову оболонку ротової порожнини.

· Не слід вживати гострі блюда та блюда зі спеціями. Не варто вживати тверду або грубу їжу, таку як тости, крекери, сирі овочі, чіпси. “М’яка” на смак їжа, яка не подразнює ротову порожнину переноситься набагато краще. Можна додавати легкі соуси та підливки.

· Оптимальна температура їжі — кімнатна. Гаряча або занадто холодна їжа підсилює неприємні відчуття.

· Уникайте на цей період вживання алкоголю та тютюнопаління.

· Приймайте знеболюючи препарати за 15–30 хвилин до вживання їжі.

При почервонінні ротової порожнини або горла треба сповістити про це лікаря. З появою на її слизових оболонок білих цяток (це ознаки кандидозу – грибкового ураження) варто звернутися до лікаря, щоб він призначив відповідне лікування. При вираженому болі також можливе призначення знеболюючих препаратів на той час, поки ушкодження не загояться. Для цього також дуже важливим є повноцінне (калорійне та із достатнім вмістом білків) харчування — каші, м’ясо птиці, яйця, риба, тверді сири, йогурт. Потрібно також вживати достатньо рідини — до 6–8 склянок.

Пам’ятайте, що для досягнення гарного результату лікування його треба починати якомога раніше, тому для раннього виявлення ускладнень ранок треба розпочинати із щоденного ретельного огляду ротової порожнини. Необхідно терміново повідомляти Вашого лікаря про розвиток наступних симптомів:

· появу у ротовій порожнині болючих ділянок (губи, ясна, язик, внутрішня поверхня щік та ін.);

· появу почервоніння або лискучих ділянок;

· утруднення при їжі або ковтанні;

· появу тріщинок, виразок, пухирців, білих ділянок;

· підвищення температури, озноб, потіння.

Як лікується стоматит?

Стоматит це запалення слизової оболонки ротової порожнини. Він виникає при інфекційних захворюваннях, прийомі лікарських в тому числі й хіміотерапевтичних препаратів. Його лікування залежить перш за все від причин, які його викликали. Однак деякі рекомендації придатні для більшості випадків:

· полоскання розчинами, які згадувались вище (сода, сіль, трави);

· застосування Маалоксу, Вентеру та інших подібних препаратів місцево (виливши Маалокс у невелику чашку, дайте йому 2 хвилин відстоятись, потім злийте рідину з поверхні; використовуйте крейдоподібну частину обережно наносячи її на виразки; через 15–20 хвилин прополощіть ротову порожнину теплою водою);

· полоскання препаратами, які містять сорбенті та знеболюючі засоби (каопектат);

· застосування антимікробних препаратів;

· застосування препаратів, які сприяють онімінню рота та місцевих анестетиків (наприклад, льодяники з лідокаїном).

Але використання наведених порад бажано після консультації з лікарем.

Нудота та блювота

У свідомості багатьох людей нудота та блювота є неминучими супутниками хіміотерапії. При цьому більшість людей не знають, що існує багато хіміотерапевтичних препаратів, які не завжди викликають такі побічні ефекти.

У розпорядженні сучасної медицини є багато засобів, які дозволяють запобігти цим неприємностям. Крім того, поява нудоти та блювоти залежить від виду ліків, дози та індивідуальних особливостей людини. Пацієнтам часто говорять: "Якщо Ви знаєте когось, хто страждав від цих ускладнень хіміотерапії, це ще не значить, що вони будуть мати місце у Вас".

Крім того, нудота та блювання можуть бути не тільки наслідком хіміотерапії, а й виникати ще з багатьох причин:

· і в першу чергу, хіміотерапія, променева терапія та біотерапія;

· страх перед лікуванням або негативний досвід від попереднього лікування;

· хвороби шлунку та кишечнику;

· захворювання центральної нервової системи;

· інфекційні хвороби;

· деякі ліки;

· хронічний біль;

· страх, занепокоєння;

· запор;

· діарея;

· хронічна втома.

Під час та після хіміотерапії можуть виникати зміни смакових відчуттів та апетиту. Улюблена в минулому їжа може здаватися неїстівною. У такому випадку, якщо якась їжа здається найбільш привабливою, вона повинна стати основним блюдом дня. Або ж треба їсти маленькими порціями та часто, щоб організм одержав необхідну кількість калорій.

Нудоти та блювоти часто можна уникнути, якщо за 1–12 год. до початку лікування приймати тільки рідку їжу. Це може бути яблучний сік, чай, м’ясний або курячий бульйон.

Є ще кілька корисних порад, які дозволяють зменшити нудоту:

· Намагайтеся протягом дня більше бувати на свіжому повітрі;

· Вживайте достатню кількість рідини (6–8 склянок протягом доби), в тому числі бульйон, соки, воду з льодом, пити треба повільно;

· Перевагу слід надавати “чистій” рідині, тобто такий, яка виглядає прозорою в склянці

· Можна також смоктати кубики замороженої води або соку;

· Прийом "легкої" їжі, такої як м’яке печиво, можливо крекери (за умови відсутності ризику виникнення стоматиту).

Слід уникати переїдання: краще їсти частіше, але в меншому об’ємі. Їжа повинна мати кімнатну температуру або бути навіть трохи холоднішою. Також, можна вживати охолоджені страви, такі як салати, десерти з морозивом, мюслі з охолодженим йогуртом та ін. Їжу необхідно добре пережовувати. Після кожного прийому їжі для уникнення неприємного присмаку ротову порожнину прополіскуйте.

Для покращення апетиту та зменшення нудоти перед вживанням їжі (за 15–30 хвилин) можна:

· посмоктати дольку лимону або кислого яблука;

· випити пів-стакану відвару м’яти, шипшини (без цукру);

· з’їсти декілька маслин, шматочок оселедця, солоний огірок або помідор;

· випити 30–70 мл сухого червоного вина або 15 мл коньяку;

· 5–8 крапель настоянки полину на 200 мл води.

З метою повного видалення неприємних і кулінарних запахів провітрюйте приміщення та вживайте їжу в прохолодній кімнаті зі свіжим повітрям. Носить зручну вільну одежу, намагайтесь посидіти 1–2 години після їжі. При виникненні сильної нудоти спробуйте повільно дихати через рот до покращення самопочуття. Уникайте вживання жирної, пересмаженої та занадто солодкої їжі, їжі з різким запахом, томатного соку.

Слід також уникати неприємних запахів, видовищ та звуків, які можуть підсилити нудоту. Не змішуйте в одному прийомі їжі гарячі та холодні страви. Не намагайтеся вживати улюблені страви при наявності нудоти, щоб в подальшому вони на асоціювалися з неприємними відчуттями.

Не варто вживати рідину під час прийому їжі. Намагайтеся відпочити після прийому їжі, посидьте близько години, це, як правило, значно зменшує нудоту. Обов’язково ретельно полощіть рот після їжі, особливо після епізодів блювання. Уникайте різких рухів та надмірної фізичного навантаження. Намагайтеся не готувати їжу самостійно.

Протягом епізоду блювання не слід примушувати себе вживати рідину та лежати на спині протягом періоду блювання. Якщо у Вас не вистачає сил встати з ліжка, щоб запобігти аспірації блювотних мас в легені поверніться на бік. При частих приступах блювання краще не їсти потягом 4–8 годин, а потім розпочати вживання їжі з достатньої кількості рідини.

Якщо нудота або блювання виникають при очікуванні візиту до лікаря або очікування проведення лікування, це означає, що у вас сформувався зв’язок між виникненням нудоти та проведеним лікування. Повідомте про це Вашого лікаря, щоб він мав змогу своєчасно провести відповідну терапію для уникнення подібних ситуацій в майбутньому.

Застосовуйте різні прийоми, які дозволяють розслабитися: читання книг або перегляд улюбленої програми по телевізору, прослуховування улюбленої музики та всі інші заняття, які допомагають заспокоїтися. Також можливе застосування акупунктури.

Обов’язково повідомте Вашого лікаря про появу наступних симптомів:

· блювання з домішками крові або кавоподібні блювотні маси;

· частота блювання більше трьох разів за годину протягом трьох годин поспіль;

· чорний стул;

· підвищення температури тіла вище 37,5°С;

· блювання більше двох разів протягом доби;

· біль у животі, здуття;

· труднощі при вживанні їжі або при спробах випити більше 4 склянок рідини протягом дня;

· запаморочення, слабкість, головний біль;

· темна сеча;

· відсутність покращення, незважаючи на призначення протинудотних препаратів Вашим лікарем.

Лікування нудоти та блювання

На теперішній час існує велика кількість препаратів, які дозволяють значно покращити перебіг протипухлинної хіміотерапії числі ефективно запобігаючи виникненню нудоти та блювання. Ваш лікар може призначити протинудотні засоби (антиеметики), які приймаються перед та після лікування, заспокійливі препарати, внутрішньовенне введення рідини для зменшення інтоксикації та відновлення об’єму рідини в організмі, який може зменшуватися при вираженому блюванні.

Запори (констипація)

Запором називають стан, коли евакуація твердих калових мас відбувається рідше, ніж це необхідно. Норма для кожного конкретного пацієнта може бути різною, адже навіть у здорових людей дефекація не завжди здійснюється щодня, однак евакуація калових мас рідше трьох разів у тиждень може бути визнана нормальною лише в 1% випадків.

Запори — один з можливих побічних ефектів хіміотерапії. Однак запори частіше виникають у людей, які мали ці проблеми до початку лікування, а протипухлинні препарати можуть підсилити їх. Найбільший ризик виникнення запорів існує у людей похилого віку та тих, хто їсть мало рослинної їжі, яка містить клітковину. Також дуже високий ризик виникнення запорів у пацієнтів, які приймають наркотичні анальгетики.

Причини виникнення запорів:

· вживання меншого об’єму їжі та рідини;

· зменшення фізичної активності;

· ліки (наркотичні анальгетики, сечогінні і ін.);

· протипухлинна терапія (хіміотерапія);

· пухлини шлунково-кишкового тракту;

· біль або страх перед болем, наприклад, при геморої.

При появі одного з наступних симптомів слід терміново сповістити про це Вашого лікаря:

· зменшення кількості дефекацій або поява дуже твердих випорожнень;

· відсутність стула протягом 2 діб;

· домішки крові у випорожненнях;

· біль в області прямої кишки;

· відсутність стула протягом доби, незважаючи на призначене лікарем проносних засобів;

· нудота/блювота;

· біль в животі, коліки, здуття живота.

Як і всі інші побічні ефекти, запори з’являються у одних хворих і відсутні у інших. Для профілактики виникнення запорів та покращення стану при їх наявності слід додержуватися наступних правил:

· Варто пити більше рідини. Добова її норма в таких випадках становить не менш 8 склянок. Вода, яка надходить у кишечник, сприяє нормальному проходженню їжі. (Але це протипоказано тим, кому через супутні захворювання — набряки, гіпертонія та ін. — лікар дає пораду обмежити споживання води). Для стимуляції кишкової перистальтики корисно випивати зранку стакан теплої рідини.

· Необхідно вживати менше жирів і більше рослинної клітковини. Слід обмежити вживання жирного м’яса та сиру, солодощів та випічки. Корисно вживати блюда з нежирної яловичини, птиці, риби, овочів, зерновий хліб, а також продукти, які містять немелені зерна злаків (геркулес, мюслі та т.п.). Також бажаними є свіжі сирі овочі та фрукти, особливо ті, які можна їсти зі шкіркою та насінинами (яблука, груші, сливи), за винятком випадків низького рівня лейкоцитів. Можна вживати сушені фрукти, особливо фініки, сливи та абрикоси, сливовий сік.

· Щоденні фізичні навантаження такі, як прогулянки, дозволяють значно знизити ризик запору. Якщо це необхідно, можна попросити лікаря призначити проносні засоби.

· Намагайтеся досягти щоденної дефекації в той же самий час, краще після сніданку.

· Для того, щоб викликати стул, не треба сильно натужуватися, тому що це може привести до розвитку геморою.

Спостереження за роботою кишечнику та якомога раннє вживання відповідних заходів дозволяє знизити ризик розвитку такого важкого ускладнення, як кишкова непрохідність.

Не слід приймати проносні засоби не порадившись з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення Вашого стану. Наприклад, при непрохідності кишечнику не можна приймати стимулюючі проносні засоби — бісакодил (у свічах або таблетках), пікосульфат натрію (гутталакс), сенадекс. Доцільне застосування засобів, які розм’якшують стул — докузат натрію (норгалакс), або, так званих, осмотичним засобів — лактулоза, гідроксид магнію (магнезіальне молочко) та сульфат магнію. Також ефективним є застосування очищувальних клізм (при запорі краще зробити масляну клізму, причому для кращого розм’якшення калових мас варто залишити її на всю ніч).

Проноси (діарея)

Пронос (діарея) — це поява рідкого або розм’якшеного стула та/або збільшення кількості дефекацій протягом дня.

Причинами діареї може бути не тільки протипухлинне лікування:

· захворювання кишечнику;

· деякі хіміотерапевтичні препарати, а також променева терапія та хірургічні втручання на кишечнику;

· деякі ліки;

· інфекційні захворювання кишечнику;

· нервозність, занепокоєння;

· деякі харчові продукти та добавки;

· тривалий запор може перейти в пронос.

Діарея може бути досить частим побічним ефектом хіміотерапії. Причина цього явища — ушкодження нормальних клітин шлунково-кишкового тракту, які швидко діляться. Вираженість та ризик виникнення даного явища індивідуальні.

Раннє виявлення та своєчасний початок лікування з приводу діареї дозволяє досягти більшого успіху. Обов’язково сповістить Вашого лікаря про появу симптомів, які можуть передувати діареї — бурчання в животі, його здуття, спастичний біль, нудота, підвищення температури, а також безпосередньо про порушення стулу, збільшення його частоти та появу в стулі слизу або крові.

При виникненні діареї слід виконувати наступні дієтичні рекомендації:

· Намагайтеся випивати 8–12 стаканів води для відновлення її втрат зі стулом. Внаслідок швидкої та значної втрати рідини організмом, може розвитися дегідратація — небезпечне ускладнення діареї.

· Вважається, що при діареї найкраще пити такі рідини, як яблучний сік, чай і бульйон. Також корисними є різні муси, желе, слизові відвари. Вони гальмують надлишкову активність кишечнику та зменшують його подразнення, крім того допомагають відновити мікроелементи, які втрачаються при діареї.

· Для того, щоб кишечник "відпочив", треба тимчасово виключити з раціону кофеїн (кава, чай, кока-кола), алкоголь, шоколад, сухофрукти, молочні продукти та важко перетравлювану їжу: овочі (в першу чергу усі різновиди капусти), кукурудзу, а також жарені, жирні та гострі блюда.

· Слід вживати висококалорійну легку їжу з низьким вмістом клітковини та високим — білків та мінералів (білий рис, відварне або запечене курча, консервовані або запечені фрукти без шкірки, йогурти, сир, яйця, відварена або запечена картопля, каша, білий підсушений хліб, крекери).

· Краще їсти невеликими порціями, але частіше — 6-ть “маленьких” порцій замість 3-х “великих”.

· Для підтримки нормального рівня калію треба їсти печену картоплю, банани. Калій необхідний для нормальної роботи м’язів та інших органів. Відчувши такі симптоми, як нерегулярність серцебиття або судороги в ногах (що свідчить про низький рівень калію), потрібно терміново звернутися до лікаря.

· Не курити цигарки.

· Не вживайте надто холодні або надто гарачі напої.

Для запобігання дискомфорту в області заднього проходу та прямої кишки:

· Для запобігання виникнення подразнення шкіру навколо заднього проходу необхідно підтримувати чистою та досить зволоженою. Краще мити область ануса м’якою ганчірочкою після кожної дефекації, витираючи потім насухо м’якою сухою ганчірочкою й змазуючи шкіру спеціальним захисним кремом. Не слід використовувати туалетний папір, а також мило. На цей період слід носити бавовняну білизну.

· Можна застосовувати "сидячі ванночки" після кожного відвідування туалету, а також змазувати шкіру в цій області дитячим кремом.

· Якщо це необхідно, лікар може виписати лікувальний крем або мазь.

· Не застосовуйте свічок без призначення лікаря.

Методи лікування діареї залежать від причин, які її викликали. При необхідності Ваш лікар призначить антидіарейні засоби. Не приймайте ніяких ліків не порадившись з Вашим лікарем.

Реакції з боку шкіри

Реакція шкіри на хіміотерапію може варіювати від її сухості та почервоніння до вугрового висипу. Далеко не всі хіміотерапевтичні препарати викликають ураження шкіри. Деякі побічні реакції можуть виникати як в процесі лікування так і після нього. Якщо ж мають місце які-небудь її зміни, варто сповістити про це лікаря. Більшість пацієнтів звертають увагу легкість виникнення сонячних опіків, причому навіть у хмарну погоду. У зв’язку із цим при виході на вулицю відкриті ділянки шкіри треба захищати від впливу сонця. Ушкодження шкіри також підсилюється, якщо спати на шкіряному дивані. Шкіру варто підтримувати досить зволоженою; з цією метою користуйтеся різними зволожуючими кремами. Якщо Ви отримуєте також променеву терапію, обов’язково проконсультуйтеся з Вашим лікарем, оскільки деякі препарати підсилюють ушкоджуючий вплив опромінення на шкіру.

Таким чином, протягом лікування можна рекомендувати дотримання наступних гігієнічних рекомендацій:

· уникати, як перегрівання, так і переохолодження, підвищеної інсоляції та парфумованих кремів та дезодорантів;

· для миття шкіри краще використовувати м’яке (дитяче) мило, теплу воду та ніжно витиратися м’яким рушником;

· змащувати сухі ділянки шкіри маззю з метилурацилом, етонієм;

· без потреби не використовувати пластирі та/або бинти;

· уникати травмування шкіри.

При появі сухості шкіри, злущування, тріщинок місцево можна застосовувати наступні засоби:

· лінімент алое, мазь етонiю, мазь з метилурацилом від 4 до 6 разів на день;

· суміш оливкової та обліпихової олій, шипшинова олія від 4 до 6 разів на день;

· примочки з настоями календули, рум’янки, звіробою від 4 до 6 разів на день.

· мазі з вітамінами А та Е («Мульзин А, Е», «Каротолін»)

Реакції кісткового мозку

Кістковий мозок розташований усередині кісток, головним чином в кістках черепа, грудині, ребрах, хребцях та кістках таза. Це одне з місці в організмі, де розташована велика кількість клітин, які швидко діляться. У кістковому мозку утворюються та дозрівають нові клітини крові — еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. Основною задачею червоних клітин крові (еритроцитів) є перенесення кисню до всіх клітин Вашого тіла. Білі кров’яні клітини (лейкоцити) вкрай важливі для запобігання та боротьби з інфекцією. Тромбоцити грають важливу роль у зупинці кровотечі.

Як вже згадувалось, хіміотерапія впливає в першу чергу на клітини, які інтенсивно діляться, тому при проведенні хіміотерапії може порушуватися утворення нових червоних клітин (еритроцитів), білих клітин (лейкоцитів) та тромбоцитів. Внаслідок цього через деякий час зменшується кількість клітин, які циркулюють в кровотоці, призводячи до анемії (зменшення кількості червоних кров’яних клітин), нейтропенії/лейкопенії (зменшення кількості білих кров’яних клітин) та тромбоцитопенії (зменшення кількості тромбоцитів).

В закордонних дослідженнях часто використовується термін “надир” — це умовна точка, коли кількість кров’яних клітин сягає мінімального значення. Термін виникнення цих змін залежить від виду препарату, який застосовували. У кожних ліків є свій час максимальної дії, який коливається в межах 7–21 діб від початку лікування. Це значить, що в цей час кількість клітин у крові досягне свого мінімального значення, а потім почне поступово відновлюватися.

Лейкопенія, інфекційні ускладнення

Лейкоцити, або білі кров’яні клітини, захищають організм від мікробів. Зниження їхньої кількості ослаблює імунний захист. При проведенні хіміотерапії руйнуються не тільки пухлинні клітини, але й нормальні захисні клітини, що знижує здатність організму опиратися інфекції. Як і в багатьох інших випадках, у хворих, які отримують хіміопроменеву терапію ризик виникнення лейкопенії вищий.

Ваш лікар, скоріше за все, буде проводити регулярні аналізи для контролю кількості лейкоцитів. Нормальний рівень лейкоцитів становить 4000–9000 в мм3 крові. Зниження їх нижче нормальних значень називають лейкопенією. У випадках коли рівень лейкоцитів становить менше 1000/мм3 обов’язково розвивається нейтропенія. У цей час збільшується ризик інфекційних ускладнень.

Наведені нижче поради допоможуть Вам запобігти або вчасно виявити інфекцію:

· Один з перших кроків — ретельне миття рук з милом та теплою водою. Потрібно стежити за тим, щоб вся шкіра на кистях, включаючи нігтьові ложа та ділянки між пальцями була добре вимита.

· Намагайтесь уникати ушкоджень шкіри, тому що дрібні порізи, подряпини та ін. в умовах нейтропенії можуть стати “вхідними воротами” інфекції. Якщо ж трапляється поріз, потертість або подряпина, це місце треба ретельно вимити водою з милом. Якщо поріз неглибокий, його можна промити перекисом водню та накрити стерильною пов’язкою. Про серйозні ушкодження, особливо, якщо вони були забруднені землею, необхідно повідомити лікареві.

· Не робіть манікюр, або застосовуйте спеціальний крем для видалення кутикули.

· Протягом дня застосовуйте ополіскувачі для рота з антисептиками, але без спирту.

· Жінкам при менструації краще застосовувати гігієнічні прокладки, а не тампони, які можуть сприяти розвитку інфекції.

· Слід надавати перевагу дезодорантам перед антиперспірантами, оскільки останні блокують потові залози, що може сприяти розвитку інфекції.

· Уникайте ситуацій, в яких збільшується ризик інфікування (спілкування з людьми, які мають простуду або інші інфекційні хвороби, з людьми, яки були нещодавно вакциновані (включаючи дітей), уникайте перебування в натовпі, при можливості, не користуйтеся громадським транспортом)

Протягом курсу хіміотерапії необхідно вимірювати температуру тіла щодня в той саме час. Початок інфекційних ускладнень можливо розпізнати по таких ознаках, як:

· лихоманка (підвищення температури близька 37,8°С),

· озноб,

· поява кашлю або зміна характеру мокротиння на фоні кашлю, який виник раніше;

· біль у горлі, поява виразок в ротовій порожнині, білі плями у роті, зміна кольору ясен;

· збільшення частоти стула > 3 разів у день, поява неприємного запаху, зміна його характеру;

· біль або печія при сечовипусканні, зміна запаху сечі;

· почервоніння, біль або припухлість якоїсь ділянки шкіри;

· почервоніння, біль або припухлість в області любого катетеру (назогастральний зонд, сечовий катетер, венозний катетер та ін.);

· поява гною або інших виділень з любого поранення або виразки;

· загальна слабкість, навіть при відсутності підвищення температури або інших ознак інфекції.

До цих симптомів потрібно відноситися дуже уважно, та, як тільки вони з’являться негайно повідомити лікареві. У хворих з низьким рівнем лейкоцитів інфекції лікують антибіотиками та, при необхідності, препаратами, які стимулюють утворення лейкоцитів. Лікування проводиться в умовах стаціонару.

При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 1000/мм3 та виникненні нейтропенії до вищевикладених застережних заходів слід надати наступні:

· вимірюйте Вашу температуру тіла чотири рази на день, при її підвищенні до 37,5°С негайно повідомте Вашого лікаря

· виключіть з раціону сирі продукти, які можуть вміщувати мікроби (овочеві та фруктові салати або сирі/напівсирі фрукти та овочі, недостатньо проварені/прожарені салати з рибою або м’ясом, суші, натуральні сири, сирі, яйця, свіжі, заморожені або сушені фрукти, сирі трави (укріп, петрушка та ін.), спеції та чорний перець, чай з льодом, кофе-глясе та ін.);

· уникайте свіжих квітів та рослин, які можуть вміщувати мікроби із землі;

· уникайте застосування клізм та ректальних свічок;

· не робить ніяких стоматологічних маніпуляцій без крайньої необхідності, при виникненні такої — обов’язково повідомте Вашого стоматолога про існуючи проблеми; можливо буде необхідним спілкуванні стоматолога та онколога для визначення оптимального режиму втручання.

Одним з найбільших досягнень сучасної онкології є створення так званих “гемопоетичних факторів росту”, які стимулюють утворення білих кров’яних клітин у Вашому організмі. Застосування цих факторів росту значно зменшує ризик виникнення інфекційних ускладнень. Фактори росту вводяться у вигляді підшкірних ін’єкцій, при нормалізації рівня лейкоцитів ін’єкції припиняються.

У разі виникнення інфекції Ваш лікар призначить Вам антибіотики (частіше внутрішньовенно). Лікування проводиться переважно у стаціонарі.

Інші гематологічні ускладнення

Еритроцити виконують в організмі іншу життєво важливу функцію — переносять кисень. У результаті хіміотерапії може зменшуватися їхня кількість, тобто з’являється анемія. Цей стан проявляється:

· слабкістю, запамороченням, відчуттям важкості у голові, головним болем;

· задишкою;

· поганою переносимістью холоду, відчуття ознобу;

· болями в грудях або серцебиттям;

· роздратованістю;

· відчуття важкості у руках;

· дзвін у вухах.

На теперішній час не існує специфічних засобів, які б допомогли запобігти виникненню анемії протягом протипухлинної терапії. Але, як й в багатьох інших випадках, слід притримуватися білково-вітамінної дієти — вживати в достатній кількості м’ясо, печінку, морепродукти, яблука, гранати, овочі (листові салати).

При анемії варто намагатися більше відпочивати для збереження власної енергії. Потрібно зменшити свою активність, даючи організму менше роботи протягом дня, ніж це було раніше. Необхідно достатньо спати. Не слід вживати велику кількість їжі у вечорі, оскільки це може призводити до проблем зі сном. Бажано виключити з раціону каву.

Для запобіганню запамороченню слід:

· повільно змінювати положення тіла, особливо при вставанні (з лежачого положення);

· при вставанні з ліжка посидіти декілька хвилин.

Не використовуйте ліки, які містять залізо, або харчові добавки з підвищеним вмістом заліза, не порадившись з Вашим лікарем.

Повідомте Вашого лікаря у разі виникнення наступних симптомів:

· запаморочення;

· задишка;

· слабкість або хронічна втома,

· біль у грудях або серцебиття;

· роздратованість.

Кількість еритроцитів після хіміотерапії поступово нормалізується, однак у важких випадках може знадобитися переливання крові. За звичай, застосовують препарати заліза. Данні про доцільність застосування препаратів, які стимулюють утворення еритроцитів — еритропоетинів — залишаються суперечливими.

Тромбоцити — клітини крові, які забезпечують її зсідання при ушкодженнях шляхом утворення згустку, який зупиняє кровотечу. Їхнє утворення може також порушуватися при проведенні хіміотерапії. У пацієнтів, які отримують променеву та хіміотерапію, ризик виникнення тромбоцитопенії вище.

Нормальний рівень тромбоцитів становить від 150000 до 400000 в мм3 крові. Протягом проведення лікування рівень тромбоцитів може падати нижче норми, тому він потребує постійного контролю. При зменшенні кількості тромбоцитів нижче 50000 в мм3 підвищується ризик кровотечі, нижче будуть наведені правила поведінки, які дозволяють зменшити ризик її виникнення. При падінні рівня тромбоцитів нижче 10000 в мм3 виникає необхідність в негайному медичному втручанні.

Одним з перших симптомів зниження рівня тромбоцитів, або тромбоцитопенії, є тривала кровотеча при порізі, яка не зупиняється значно довше, ніж завжди. Також можлива кровоточивість ясен після їжі або чищення зубів. Дуже частою ознакою є дрібні крапкові синці на шкірі (частіше на руках та ногах) або слизовій оболонці ротової порожнини, які називають петехіями. Крім того, при тромбоцитопенії дуже легко утворюються синці, навіть при незначному ударі. Також збільшується тривалість та інтенсивність менструальних виділень, які можуть виникати серед циклу.

Якщо, незважаючи на запобіжні заходи, внаслідок травмування з’являється кровотеча, сильно притисніть уражену ділянку протягом п’яти хвилин; при продовженні кровотечі — придавлюйте уражене місце до повної зупинки крові. Якщо виникає носова кровотеча, потрібно здавити ніздрі. При сильній кровотечі покладіть на область носа лід або серветку, змочену крижаною водою. Також може виникнути кровотеча з сечового міхура або кишечнику, при цьому з’являються домішки крові в сечі або стулі, або їх колір стає темним. У таких випадках потрібно негайно звернутися до Вашого лікаря. Також повідомте Вашого лікаря про наявність змін зору, постійний головний біль, сонливість, порушення уваги та тому подібне. Якщо кровотеча не зупиняється протягом 30 хвилин, необхідно викликати "Швидку допомогу", але не забудьте повідомити лікаря “швидкої”, що Ви отримували хіміотерапію та у Вас може бути низький рівень тромбоцитів.

На теперішній час не існує специфічних засобів для запобігання виникненню тромбоцитопенії при проведенні променевої та хіміотерапії, але виконання наступних профілактичних заходів дозволить зменшити ризик кровотечі:

· В період тромбоцитопенії слід уникати навіть мінімальних ушкоджень шкіри. Це значить, що не слід користуватися бритвою (навіть електричною) та стригти нігті. Якщо Ви все-таки ушкодили шкіру, всі місця кровотечі треба щільно притиснути та тримати так не менш 10 хвилин. Якщо кров не зупинилася, потрібна екстрена медична допомога.

· Для запобігання кровотечі з ротової порожнини рекомендується чистити зуби максимально м’якою щіткою, також для чищення зубів та ясен можна використовувати м’яку губку. Тим, хто використовує для очищення зубів спеціальну нитку, треба втриматися від її застосування до відновлення кількості тромбоцитів. Після кожної їжі слід полоскати рот розчином соди (2 чайні ложки на стакан води). Не слід застосовувати ополіскувачі для рота, які містять спирт.

· Для пом’якшення губ використовуйте бальзами на основі ланоліну.

· Зубні протези повинні бути добре підібраними та не натирати ясна. Після їх зняття ротову порожнину треба прополоскати ополіскувачем з антибактеріальними компонентими який не вміщує спирт для того, щоб запобігти пересиханню слизової оболонки, яке також сприяє появі кровоточивості.

· Вживайте достатню кількість рідини, при відчутті сухості у роті зробить декілька невеликих ковтків води або соку.

· Жінкам при менструації краще застосовувати гігієнічні прокладки, а не тампони. Також не слід протягом періоду тромбоцитопенії робити спринцювання.

· Домішки крові можуть також з’явитися у випорожненнях. Важливо стежити за тим, щоб стул був м’яким, запобігати запорам та уникати натужування. При натуживанні може статися розрив тонкостінних кровоносних судин в області прямої кишки, що приведе до гемороїдальної кровотечі. Натужування також призводить до підвищення тиску в різних областях, в першу чергу, в головному мозку, що підвищує ризик виникнення кровотечі. Ви можете застосовувати проносні засоби для досягнення регулярного та м’якого стула, але обов’язково проконсультуйтеся з Вашим лікарем, який тип препаратів обрати; не використовуйте клізми, ректальні свічки.

· Не видувайте занадто сильно ніс.

· Намагайтеся не кашляти занадто сильно та різко, при наявності постійного кашлю зверніться до лікаря, який має призначити Вам відповідне лікування.

Ні в якому разі не можна приймати препарати, які впливають (зменшують) на зсідання крові: аспірин (ацетилсаліцилова кислота) та інші препарати, яки його містять, нестероїдні протизапальні засоби (аналгін, ібупрофен, діклофенак та ін.). для знеболення, в тому числі й при головному болі, застосовуйте парацетамол (ацетамінофен).

Змініть свій ритм життя на більш полегшений. Зменшить активність протягом доби, не піднімайте важких предметів, не носіть тугі пояси. Змініть Ваш режим харчування. Для запобігання пересиханню у роті, запорам та покращення діяльності кишечнику вживайте достатню кількість рідини (8–10 склянок). Вживайте збагачену білками їжу (м’ясо птиці, твердий сир, яйці, кисломолочні продукти). Уникайте вживання сирих та жарених овочів, які важкі для травлення та можуть пошкодити слизову оболонку кишечник. Категорично не вживайте алкогольних напоїв, в тому числі пива та вина. Для запобігання ушкодження ніг носіть зручне взуття. Не носить вузький одяг та не займайтеся спортом протягом періоду тромбоцитопенії.

Як лікується тромбоцитопенія?

На теперішній час не існує специфічних засобів для лікування тромбоцитопенії, проводяться експериментальні дослідження вивчення ролі різних факторів, які б стимулювали б утворення тромбоцитів в кістковому мозку. При необхідності в умовах стаціонару може бути проведене переливання концентрату тромбоцитів.

При низькому рівні тромбоцитів Ваш лікар може відкласти проведення пртипухлинної терапії до нормалізації показників крові.

Стомлюваність, втома

Хронічна втома — це втрата енергії порівняно з Вашою нормальною активністю. Ви можете відчувати надмірну стомлюваність, слабкість, нездужання, знесилення, можуть бути проблеми з концентрацією уваги, Ви можете відчувати байдужість до всього або підвищену емоційність та плаксивість, неврівноваженість, часті перепади настрою. Не лякайтеся, цей стан досить характерний для багатьох людей, яким проводять протипухлинну терапію.

Точні причини виникнення хронічної втоми невідомі. Існує багато факторів, які сприяють розвитку хронічної втоми, такі як:

· сама по собі наявність пухлини;

· протипухлинне лікування — хіміотерапія, променева терапія, імунотерапія та хірургічне втручання;

· депресія, хвилювання або страх;

· задишка;

· низький рівень клітин крові;

· погане харчування;

· інфекції;

· деякі препарати;

· завелика або замала активність;

· порушення сну;

· біль;

· нудота, блювання, діарея.

Наступні рекомендації допоможуть Вам покращити Ваше самопочуття та скоріше відновити звичний ритм життя:

· Намагайтеся спати не менше 6–8 годин за добу.

· Закріпіть чіткий режим засипання у вечірній час (лягайте спати та прокидайтеся в один і той же час щодня, перед сном почитайте або послухайте приємну музику, у спальній кімнаті повинно бути прохолодно, тихо та зручно, заведіть щоденник для визначення періодів мінімальної та максимальної активності).

· Задавайте самі собі темп життя протягом дня (виконуйте роботу, яка потребує більших зусиль, в той час, коли Ви маєте на це сили, обмежте виконання не важливих справ, намагайтеся частину роботи робити сидячи, уникайте тривалої роботи, яка потребує забагато енергії, якщо Ви відчуваєте себе втомленим, робить для відпочинку потрібні перерви, якомога менш користуйтеся сходами).

· Намагайтеся не перегріватися та не промерзати.

· Носіть вільний одяг та взуття на низьких підборах.

· При наявності можливості, пристосуйте Ваш графік роботи до режиму зручного для Вас.

· Намагайтеся притримуватися добре збалансованої дієти.

· Якщо Ви в змозі, намагайтеся регулярно робити легкі фізичні вправи та гуляти.

· Не забувайте робити приємні речі: відвідати друзів, послухати музику, почитати.

· При необхідності, не соромтеся попросити допомоги у членів Вашої родини або друзів для виконання домашньої роботи (прибирання, готування їжі, покупки та ін.)

Як лікується хронічна втома?

Лікування залежить від причин, які викликають хронічну втому. Ваш лікар може рекомендувати Вам різні медикаменти (ні в якому разі не використовуйте ніяких ліків не порадившись з лікарем):

· препарати, які сприяють утворенню червоних клітин крові;

· препарати для лікування болю, депресії, нудоти, безсоння;

· легкі фізичні вправи;

· можна також двічі на день приймати наступну комбінацію спиртових настоянок (при відсутності протипоказань) — по 20 крапель настоянки глоду (“боярышник”), валеріани, собачої кропиви (“пустырник”); або пити на ніч заспокійливі трав’яні збори; при відсутності протипоказань — тепле молоко з медом.

Периферичні нейропатії (ушкодження нервів)

Нейропатія — це подразнення або руйнування нервів. Нерви — довгі волокна, які як дротии передають інформацію з однієї частини тіла до іншої. Існує три типи периферичних нервів:

- моторні нерви передають інформацію до та від Ваших м’язів, сповіщаючи їх коли скорочуватися та наскільки сильно;

- сенсорні (чутливі) нерви, через які Ви відчуваєте температуру, тиск та біль; вони також допомагають Ваші кінцівки орієнтувати у просторі;

- автономні нерви допомагають регулювати дихання, частоту серцевих скорочень та кров’яний тиск.

Периферична нейропатія — це стан при якому утруднено “спілкування” нерву або групи нервів між собою. При ураженні нервових кінців (периферії) виникає периферична нейропатія. При ураженні сенсорних нервів порушується відчуття тепла, холоду, тиску, болю та положення тіла у просторі. При ураженні моторних нервів порушується точність рухів та сила м’язів.

Що призводить до периферичної нейропатії та як довго це триває?

Деякі хіміотерапевтичні препарати можуть руйнувати периферичні нерви, особливо при багаторазовому застосуванні або застосуванні великих доз, найчастіше такий побічний ефект викликають вінкристин, вінбластин, таксол, таксотер та цисплатин.

Інколи ушкодження нервів виникають протягом променевої терапії або при хірургічних втручаннях. Крім того, сама пухлина може здавлювати нерв або виділяти речовини, які впливають на нерви.

У більшості людей неприємні симптоми зменшуються або зникають при відповідному лікуванні через 6–12 міс, у деяких — можуть тривати довше.

Симптоми периферичної нейропатії

При виникненні нейропатії один або декілька периферичних нервів погано відчувають інформацію, яка до них надходить. Це може призводити до виникнення таких симптомів, як слабкість, біль, порушення рівноваги, нечутливість, скованість, або запаморочення. Ці симптоми можуть обмежувати Вашу здатність виконувати звичайні дії протягом дня, такі як прогулянки або одягання.

Обов’язково повідомте Вашого лікаря при появі будь-яких з наступних симптомів:

Моторні симптоми:

· відчуття важкості рук або ніг;

· спотикання;

· утруднення при спробі підняти ногу або пальці на нозі;

· труднощі при спробі збору предметів або виконанні якихось дій з невеликими речами;

· утруднення при застосуванні ґудзиків;

· тремтіння рук, зміни почерку.

Сенсорні симптоми:

· відчуття в руках або ногах поколювання або отерплість;

· відчуття холоду в руках або ногах;

· відчуття в руках або ногах жару або “електричних” розрядів;

· зниження слуху;

· дзвін у вухах;

· зміни зору.

Інші симптоми:

· запаморочення при вставанні;

· відчуття спалаху або приливу жару;

· серцебиття;

· запор.

Діагноз периферичної нейропатії
Діагноз периферичної нейропатії ставиться на основі вивчення історії хвороби. У разі необхідності Ваш лікар може запропонувати провести електроміографію, дослідження яке дозволяє оцінити наскільки добре передається нервовий імпульс та який тип нервів є більш ушкодженим.
Що потрібно робити

· При появі жодного з вищеописаних симптомів негайно повідомте про це Вашого лікаря. Ранній початок лікування нервових ушкоджень може запобігти погіршенню стану.

· При наявності болю Ваш лікар може призначити відповідні медикаменти, але їх прийом потребує відповідного професійного спостереження.

· Окремі види фізіотерапії можуть застосовуватися для покращання самопочуття.

· При порушеннях рівноваги, слабкості м’язів слід користуватися допоміжними засобами (“ходунки”, милиці та ін.)

· Для покращання координації рухів рекомендуються виконання дрібної роботи, такої як вишивання, писання та ін.

· У випадках, коли периферична нейропатія порушує вашу здатність пересуватися та адекватно відчувати температуру, застосовуйте декілька простих засобів, які допоможуть запобігти травмуванню (залишайте на ніч світло (нічник) у Вашій кімнаті та по дорозі у ванну кімнату, покрийте сходинки неслизьким покриттям, не залишайте речі у незвичних містах, користуйтеся перилами, щоб не підсковзнутися зафіксуйте килими та доріжки, при можливості зробить неслизьким покриття в ванній або душовій, перевіряйте температуру води за допомогою тієї частини тіла, яка не уражена нейропатією, завжди перевіряйте Ваші шкарпетки та взуття на початку та в кінці дня, оскільки Ви можете не відчувати дрібненькі камінці, які можуть подразнювати ноги та призвести до появи відкритих ранок.

Задишка (диспное)

Задишка — це утруднення при диханні, часто з відчуттям неповного вдиху. Деякі люди описують це як незручне дихання або відчуття дихання як дуже важкої роботи.

Причини задишки:

· хвороби серця та легень;

· рідина навколо серця та легень;

· блокування дихальних шляхів (наприклад, стороннє тіло);

· променева терапія на область легень, деякі хіміотерапевтичні препарати, хірургічні втручання з видаленням частини легень;

· рідина в черевній порожнині;

· низький рівень червоних кров’яних клітин;

· страх, занепокоєння;

· надмірна м’язова слабкість;

· хронічна втома;

· біль.

Терміново повідомте Вашого лікаря про появу наступних симптомів:

· утруднене або нестійке дихання;

· дискомфорт при диханні;

· біль у грудях;

· безбарвне або кров’янисте мокротиння;

· лихоманка вище 37,5°С;

· дихання зі свистом;

· збільшення частоти дихання4

· припухлість гомілок або стоп;

· неможливість спати лежачи на спині;

Наступні рекомендації дозволять Вам покращити Ваш стан:

· Обмежте виконання не важливих справ.

· Чергуйте роботу та відпочинок.

· Намагайтеся частину роботи, а також свій туалет робити сидячи.

· Носіть вільний одяг та взуття на низьких підборах.

· Тримайте речі, які Вам часто потрібні у легкодосяжних місцях.

· Намагайтесь уникати занадто теплих приміщень, диму, неприємних запахів та різких парфумів.

· Краще їсти невеликими порціями, але частіше — 6-ть “маленьких” порцій замість 3-х “великих”.

· Деякі положення тіла також допоможуть Вам зменшити дискомфорт (тримайте голову припіднятою у ліжку, або спить напівсидячи, сидячи, спирайтеся на руки, які лежать на столі).

· При задишці також може допомогти дихання через трохи стиснені губи (вдихуйте через ніс на рахунок 2, тримайте губи наче Ви намагаєтесь задути свічку, видихайте через стиснені губи на рахунок 4, повторюйте ці вправи, доки не відчуєте полегшення).

· При необхідності — можна застосовувати кисневу подушку.

· Намагайтеся розслабитись, приділяйте більше уваги приємному.

· При необхідності — застосовуйте крісло-коляску.

· Якщо Ви в змозі, намагайтеся регулярно робити легкі фізичні вправи та гуляти.

· При необхідності, не соромтеся попросити допомоги у членів Вашої родини або друзів для виконання домашньої роботи.

Як лікується задишка?

Ваш лікар може рекомендувати наступні засоби:

· препарати, які сприяють утворенню червоних клітин крові;

· препарати для лікування болю, депресії, нудоти, безсоння;

· киснева терапію;

· фізичні вправи (дихальна гімнастика).

Інші органоспецифічні ускладнення

Крім вищеописаних ускладнень існує ще цілий ряд органоспецифічних побічних реакцій. Вони пов’язані із загальною або вибірковою токсичністю різних хіміопрепаратів — кардіотоксичність, нефротоксичність, гепатотоксичність, нейротоксичність. Всі вони мають відповідні клінічні та лабораторно-інструментальні ознаки. Не соромтеся пред’являти скарги на погіршення самопочуття та намагайтеся більш конкретно описувати зміни у Ваших відчуттях. Крім того, не забувайте повідомити Вашого лікаря про наявність хронічних захворювань. Аналіз та зіставлення суб’єктивних скарг із об’єктивними клінічними ознаками (результати аналізів, ЭКГ, специфічні симптоми, неврологічний статус) дозволять лікареві більш точно встановити вид побічної реакції. Іноді зустрічається вкрай низька толерантність до хіміопрепаратів, що призводить до переривання лікування. Профілактика та лікування ускладнень, які виникають протягом протипухлинної терапії, є компетенцією лікаря. Для відновлення функції постраждалих органів застосовуються різні лікарські засоби, однак, призначати їх повинен лікар. Ніколи не займайтеся самолікуванням, не порадившись з Вашим лікарем.

Вплив на статтєве життя

Вплив хіміотерапії на статеве життя залежить як від типу препаратів, які застосовувались, так й від організму кожної окремої людини. Хіміотерапія може негативно впливати на сексуальність, сексуальні взаємовідносини та репродуктивну функцію. У жінок можуть виникати порушення менструального циклу, у тому числі й тимчасова відсутність менструацій. Зниження секреції піхвових залоз слизових оболонок може створити проблеми при статевому акті, але їх можна запобігти за допомогою застосування спеціальних водорозчинних зволожуючих гелів. У чоловіків після лікування може знизитися кількість сперматозоїдів. Ці та інші побічні ефекти різняться залежно від препаратів та сумарних доз. Тому дуже важливо обговорювати ці теми з Вашим лікарем. Не соромтеся обговорювати ці інтимні питання з ним, тому що, порадившись із медиком-професіоналом, можна уникнути деяких проблем, які виникають в процесі лікування.

Не соромтеся запитувати у лікаря про:

· Які можливі фізичні зміни Ви можете відчувати після хіміотерапії та як вони можуть впливати на Вашу сексуальність;

· Чи існують обмеження сексуальної активності протягом та після лікування;

· Чи призводить проведене лікування до безпліддя;

· Які поради може дати Ваш лікар для покращення комфорту Вашого статевого життя.

Безпліддя

Одним з пізніх ефектів протипухлинної терапії може бути безпліддя. Як вже зазначалося, хіміотерапія впливає в першу чергу на клітини, які швидко ростуть, такі як пухлинні клітини, але вона також впливає на сперматозоїди та на шар клітини, який захищає яйцеклітини. З плином часу, у чоловіків та жінок може відновлюватися здатність до виконання репродуктивної функції (фертильність). Відновлення фертильності частіше спостерігається у молодих пацієнтів, внаслідок більш високих репаративних властивостей організму. Наприклад, при лікуванні жінок старших 35 років майже завжди виникає безпліддя. У дорослих чоловіків яєчки більш чутливі до руйнівного впливу хіміотерапії, ніж у хлопчиків. Час після встановлення онкологічного діагнозу — це час великого стресу та емоційного вибуху або пригнічення. Але розуміння необхідності лікування, можливості побічних ефектів, в тому числі й безпліддя, дозволить Вам краще планувати майбутнє. Обговоріть з Вашим лікарем ці питання та можливості запобігання даним проблемам.

Найчастіше до безпліддя призводить застосування наступних препаратів:

- Бусульфан (Милеран)

- Мелфалан (Алкеран)

- Циклофосфамід (Циклофосфан, Ендоксан, Цитоксан)

- Похідні нітрозосечовини, включаючи стрептозоцин, кармустин та ломустин

- Цисплатин (Платинол, Платидиам)

- Хлорамбуцил (Лейкеран)

- Цитарабін (Цитозар)

- Ифосфамід

- Прокарбазин (Матулан)

Крім того, при лікування деяких типів пухлин пригнічення функції статевих залоз є необхідним етапом лікування (наприклад, при раку молочної залози, раку передміхурової залози).

При збереженні або відновленні репродуктивної функції жінкам слід деякий час (не менше 2–3 років) утримуватися від вагітності, оскільки це пов’язано з високим ризиком рецидиву захворювання. В цей час Ви повинні зосередитися на стані Вашого здоров’я. Крім того, необхідно дати час для відновлення після лікування сперматозоїдам та яйцеклітинам. Хіміотерапія та променева терапія можуть призводити до генетичних порушень в них. Сперматозоїдам для відновлення потрібно біля двох років, яйцеклітинам — шість місяців.

У дітей, народжених у хворих на рак, частота уроджених вад не перевищує таку в популяції, але, якщо у Вашій сім’ї є виражена генетична схильність до онкологічних захворювань, Вам слід провести медико-генетичне консультування для визначення ризику Вашої дитини захворіти на рак.

На теперішній час за кордоном існує декілька можливостей для збереження фертильності у хворих, які підлягають протипухлинній терапії:

для чоловіків

· банк сперми (заморожування сперми) — це найбільш поширений та успішний шлях для збереження здатності до запліднення;

· екстракція тканини яєчок у випадках значного зменшення кількості сперматозоїдів в еякуляті (наприклад при раку яєчка);

· донорська сперма.

для жінок

· заморожування ембріонів (виділення та запліднення яйцеклітин), на теперішній час, на жаль, не існує способів збереження незапліднених яйцеклітин. Для стимуляції розвитку яйцеклітин необхідно призначення (гормонів) естрогенів, що є небажаним при гормончутливих пухлинах (рак молочної залози). Крім того, цей процес потребує декілька місяців відстрочки протипухлинної терапії, що може несприятливо вплинути на прогноз лікування;

· донорські яйцеклітини або ембріони;

· сурогатне материнство.

Зменшення лібідо

Обійми, поцілунки, близькість з коханим партнером допомагають Вам краще почувати себе протягом протипухлинного лікування. Однак під час та після лікування Ви можете відчути зміни власного лібідо. Втрата лібідо є однією з найчастіших проблем людей, яким проводили протипухлинну терапію, при спробі продовжити або відновити сексуальне життя. Втрата інтересу до сексуальної активності може створити напругу між Вами та Вашим партнером, посилюючи стрес від лікування. Тому необхідно визначити причину втрати інтересу для вирішення проблеми. Відкрите спілкування з Вашим партнером та лікарем допоможе Вам повернути відчуття або знайти нові шляхи до розуміння інтимності.

Фізичні зміни

Втрата лібідо може виникати внаслідок фізичних змін у Вашому тілі внаслідок лікування. Наприклад, жінки можуть відчувати симптоми схожі з симптомами ранньої менопаузи, такі як сухість піхви, у чоловіків спостерігається розлади ерекції.

Емоційні зміни

Рак є фізичною хворобою, але період встановлення діагнозу та лікування, як правило, переповнений емоціями. Ви можете хвилюватися про Ваше майбутнє, відчувати стрес від вибору лікування та знаходити маленькі радощі в маленьких перемогах над хворобою. Але деякі негативні відчуття можуть погіршувати Ваш стан та негативно сприяти на відчуття лібідо.

Відчуття провини

Ви можете відчувати провину вважаючи, що Ваш попередній сексуальний досвід став причиною виникнення раку. Але рак не передається статевим шляхом. Дійсно, деякі типи ракових пухлин частіше зустрічаються у людей з вірусом папіломатозу людини (human papillomavirus — HPV), але багато людей, у яких ніколи не виникає рак, є носіями HPV. Також існують данні, що розвитку раку може сприяти наявність вірусу гепатиту С, вірусу імунодефіциту людина та вірусу Епштейна-Барра.

Хвилювання

Ви можете хвилюватися, що сексуальна активність призведе до рецидиву раку, або передасть рак Вашому партнерові. Це хибна думка — сексуальна активність не впливає на виникнення рецидивів пухлинного процесу. Обговоріть Ваші хвилювання з лікуючим лікарем. Також Ви не можете “заразити” раком Вашого партнера.

Депресія

Смуток, пригнічення, відчуття нездатності ні до чого — найбільш поширені симптоми депресії, які також можуть зменшувати Вашу сексуальну активність та приємні відчуття. Депресія часто виникає у онкологічних хворих, але це проблема яка підлягає лікуванню, тож обговорить її з Вашим лікарем.

Самосвідомість

Зміни у вашій зовнішності після лікування рака можуть збільшити відчуття невпевненості в собі. Наприклад, втрата волосся внаслідок хіміотерапії, видалення кінцівки, грудей, яєчок, хірургічні шрами, наявність стоми, призводять до відчуття втрати привабливості. Але, як показує досвід, більшість людей в подальшому з’ясовують, що їх партнери стурбовані цими змінами значно меншою мірою, ніж вони самі. Звичайно, потрібен час, щоб звикнути до змін, які виникли. Не соромтеся обговорювати це з Вашим лікарем та партнером, можливо вони допоможуть Вам відновити своє самовідчуття.

Горе та втрата

Відчуття горя, втрати часто є результатом значних змін Вашого організму внаслідок протипухлинного лікування. Часто пацієнти кажуть, що вони відчувають себе вже в меншій мірі жінкою або чоловіком. Наприклад, жінка після видалення матки (гістеректомії) може відчувати втрату та сприймати себе менше жінкою, ніж раніше. Аналогічно відчуває себе чоловік після видалення яєчок (орхіектомія). У деяких людей проведене лікування руйнує їх бачення себе та призводить до значної незадоволеності своїм тілом. У випадках, коли Ви не в змозі самостійно навчитися бути задоволеним своїм тілом незалежно від виниклих змін та сприймати себе позитивно, Ви можете звернутися за допомогою до психолога або психотерапевта.

Стрес та схвильованість

Термін від встановлення діагнозу до початку лікування є дуже напруженим. Ви можете бути у розпачі, схвильовані, налякані. Ця напруга заважає створенню інтимного настрою, оскільки Ваш розум зайнятий іншими проблемами. Виникаючий стрес може загострити проблеми у сім’ї, якщо вони мали місце раніше. Намагайтеся обговорювати Ваш стан з партнером.

Що робити для відновлення лібідо

Якщо Ви втратили лібідо, Ви можете почуватися самотнім. Ви можете не мати бажання обговорювати з кимось виниклі проблеми, але намагайтеся. Проблеми не зникають самі по собі. Багато людей, яким проводили протипухлинну терапію, кажуть, що вони пройшли через проблему раку разом з партнером. Цей період часу дуже напружений не тільки для Вас, але й для Вашого партнера, який може боятися за Вас, хвилюватися як вплине секс на Ваш стан. Не забувайте про те, що ваш партнер може допомагати Вам, але він не може думати як Ви.

В багатьох випадках спілкування, ніжність, взаєморозуміння допоможуть Вам розрішити проблеми та повернути радість життя.

Побічні ефекти променевої терапії

Як вже зазначалось, променева терапія, як й будь-який інший вид протипухлинної терапії, має притаманні їй побічні ефекти. Це пов’язано з тим, що опромінення негативно впливає не тільки на пухлинні клітини, але й на нормальні клітини Вашого організму, особливо на клітини, які швидко розмножуються — це, в першу чергу, клітини слизових оболонок, особливо кишечнику, клітини кісткового мозку, шкіри тощо. В той же час здорові клітини мають здатність краще відновлюватися після впливу радіації, за рахунок кращих механізмів репарації ДНК, що робить переважну більшість побічних ефектів тимчасовими.

Побічні ефекти променевої терапії та їх інтенсивність змінюються залежно від особливостей кожного окремого пацієнта, наприклад, вірогідність реакції з боку шкіри по типу сонячних опіків вища у рудих та білявих жінок. У більшості хворих спостерігаються слабко або помірно виражені побічні ефекти, які легко піддаються лікуванню. Переважна більшість побічних ефектів променевої терапії носить локальний характер, тобто їх прояви залежать від того, яке місце опромінюється (це реакції з боку ротової порожнини, або шкіри, сечового міхура, стравоходу та ін.), але зустрічаються й системні побічні ефекти, схожі з ефектами хіміотерапії (анемія, лейкопенія, нудота, хронічна втома). Крім того, у більшості випадків одночасне проведення променевої та хіміотерапії призводить до посилення побічних ефектів обох видів лікування.

Виділяють два основних типа побічних ефектів — гострі та пізні або хронічні. Гострі побічні ефекти виникають протягом лікування або в найближчий час після нього та поступово минають через декілька тижнів після завершення лікування.

Пізні (хронічні) побічні ефекти виникають через кілька місяців або років після променевої терапії. Вони різняться залежно від місця опромінення та доз, отриманих протягом лікування. На відміну від гострих реакцій, пізні, як правило, є постійними. Вони погано піддаються лікуванню, часто потребують постійного прийому відповідних ліків або проведенні періодичних курсів лікування для запобігання свого загострення. Профілактика пізніх реакцій полягає, в першу чергу, в коректному планування курсу променевої терапії, а також в проведенні профілактики та своєчасної корекції ранніх реакцій.

Хронічна втома

Хронічна втома, або відчуття підвищеної стомлюваності та загальної слабкості, є одним з найчастіших побічних ефектів променевої терапії. Деякою мірою це зумовлено величезною кількістю енергії, яка необхідна Вашому організму для відновлення після опромінення. Крім того, сама наявність пухлини сприяє виникненню підвищеної стомлюваності. Вона також може виникати внаслідок недостатньої кількості кисню при анемії, або внаслідок змін Вашого емоційного стану. Ви не завжди можете виконувати звичайний обсяг роботи протягом та після лікування. Не засмучуйтесь, слід знайти зручний баланс між роботою та відпочинком на цей період.

Більшість людей відмічають появу підвищеної стомлюваність та слабкості десь через 2 тижні після початку променевого лікування. Відчуття хронічної втоми поступово минає після закінчення лікування. Нормальний рівень працездатності відновлюється через 1–2 місяці після закінчення променевої терапії.

Чи можна запобігти виникненню хронічної втоми?

Найчастіше виникненню хронічної втоми не можна запобігти, але можна звести до мінімуму неприємні відчуття, виконуючи деякі прості правила:

· виконуйте щоденні гігієнічні процедури сидячи; не вагайтеся попросити допомоги у близьких для збереження власних сил;

· розподіляйте необхідні справи протягом доби, не намагайтеся зробити все одразу;

· плануйте протягом дня періоди відпочинку для збереження енергії для важливих справ;

· також корисним є короткий денний сон, але будьте обережні — при його великій тривалості Ви можете отримати безсоння вночі;

· якщо Ви продовжуєте працювати протягом лікування, постарайтеся змінити свій графік так, щоби мати більше часу для відпочинку; в таких випадках краще отримувати лікування досить рано вранці перед роботою або досить пізно у вечорі після роботи; пам’ятайте, що більшості людей пік відчуття слабкості настає приблизно через 2 години після лікування, намагайтеся уникати в цей період виконання важливих справ;

· вживайте їжу багату на білки (м’ясо, риба, сир, молочні продукти);

· їжте частіше, але маленькими порціями, це корисніше та дозволить Вам збільшити загальну калорійність їжі;

· контролюйте вживання рідини, будьте обережними, не вживайте надмірну кількість рідини при вживанні більш калорійної їжі;

· не зловживайте харчовими добавками, вони дійсно потрібні лише при порушенні харчування при дисфагії (утруднення при ковтанні) або діареї (проносі), крім того, вони самі можуть негативно впливати на стан шлунково-кишкового тракту.

Обов’язково повідомте Вашого лікаря про різке посилення слабкості або появу запаморочення.

Як лікується хронічна втома?

Запобігання виникненню відчуття хронічної втоми шляхом адекватного розподілу роботи та відпочинку є найдоцільнішим. У випадках, коли хронічна втома викликана зменшенням рівню гемоглобіну, Ваш лікар може призначити відповідні медикаменти для збільшення утворення червоних кров’яних клітин та/або переливання еритроцитарної маси.

Реакції з боку шкіри

Друге за частотою місце після хронічної втоми займають реакції з боку шкіри. Завжди при проведенні променевої терапії в зону опромінення обов’язково попадає певний об’єм здорової шкіри. Як правило, через 2–3 тижні після початку лікування можуть спостерігатися перші прояви променевого дерматиту. Ці зміни є вірогідною частиною Вашого лікування, вони також є тимчасовими.

Може спостерігатися почервоніння шкіри, подразнення шкіри в області опромінення, сухість, підвищена чутливість. Шкірні реакції можуть прогресувати та становитися схожими на сонячний опік.

Для захисту та лікування Вашої шкіри слід дотримуватися наступних гігієнічних рекомендацій:

· слідкуйте, щоб Ваша шкіра була чистою та сухою;

· уникайте, як перегрівання, так і переохолодження, підвищеної інсоляції та парфумованих кремів;

· для миття поверхні шкіри, яка опромінюється використовуйте м’яке (дитяче або з вмістом крему) мило, теплу воду та ніжно витирайте її м’яким рушником; не тріть ці ділянки шкіри;

· не використовуйте ніяких лосьйонів, мазей, косметичних кремів, кремів для депіляції не порадившись попередньо з Вашим лікарем; у випадках коли проводиться опромінення підпахвинних ділянок не користуйтеся дезодорантами та антиперспирантами; ніколи не застосовуйте на шкірі мазь з оксидом цинку та спиртові розчини (при опроміненні голови не слід користуватися лосьйонами до та після гоління) протягом опромінення;

· при опроміненні голови для миття волос краще застосовувати дитячий шампунь та не мити голову кожного дня, також слід користуватися м’якою щіткою для волосся, не слід фарбувати та завивати волосся;

· змащуйте опромінювану ділянку шкіри маззю з метилурацилом, олією з вітаміном А (спочатку запитайте Вашого лікаря чому слід надати перевагу);

· без потреби не використовуйте пластирі та/або бинти; якщо ж на ділянці шкіри, що підпадає під дію опромінювання, при необхідності зняття пластиру, його акуратно відмочують та видаляють;

· уникайте травмування опромінюваних ділянок шкіри, користуйтеся електричною бритвою у разі потреби, не розчісуйте шкіру;

· не накрохмалюйте Вашу білизну;

· для прання застосовуйте дитячі порошки;

· носить вільний одяг, не носить здавлюючий одяг, пояси тощо.

У випадку появи невеликих порізів, ранок та ін. обов’язково повідомте про це свого лікаря.

Як лікуються променеві реакції з боку шкіри?

Незначні зміни з боку шкіри не потребують спеціального лікування, але слід ще ретельніше дотримуватися вищезазначених гігієнічних рекомендацій.

При появі сухості шкіри, злущування, тріщинок місцево можна також застосовувати наступні засоби:

· лінімент алое, мазь етонiю, мазь з метилурацилом від 4 до 6 разів на день;

· суміш оливкової та обліпихової олій, шипшинова олія від 4 до 6 разів на день;

· примочки з настоями календули, рум’янки, звіробою від 4 до 6 разів на день.

· мазі з вітамінами А та Е («Мульзин А, Е», «Каротолін»)

При прогресуванні запальної реакції з боку шкіри, появі пухирів тощо, може бути необхідне більш інтенсивне лікування, яке призначить Ваш лікар. Крім того, він може зробити перерву в променевому лікування до того часу, як зникнуть реакції з боку шкіри.

Лімфедема

Лімфедема — це накопичення лімфатичної рідини, переважно у підшкірножировій клітковині, внаслідок порушення нормального відтоку лімфи в лімфатичній системі. В функцію лімфатичної системи входить повернення з міжтканинного простору рідини та білків назад в систему кровообігу. При порушення лімфатичного відтоку виникає надмірне накопичення тканинних білків, що призводить до набряку, хронічного запалення та фіброзу. Виділяють первинну та вторинну лімф едему, яка виникає внаслідок уроджених вад лімфатичних судин. Вона зустрічається досить рідко; вторинна — виникає внаслідок обструкції або порушень лімфатичних судин, яка звичайно виникає внаслідок інфекції, пухлинних процесів або змін тканин. Теоретично лімфедема може виникати на будь-який ділянці тіла, але найчастіше уражаються кінцівки; первинним вогнищем обструкції є тазові та здухвинні лімфатичні вузли для нижніх кінцівок та аксилярні — для верхніх.

Наприклад виражена лімфедема розвивається приблизно у 15–20% хворих на рак молочної залози після проведеного лікування. В цій групі хворих лімфедема виникає як внаслідок хірургічного видалення лімфатичних вузлів та фіброзу після проведення променевої терапії, так і внаслідок прогресування пухлинного росту.

Факторами ризику виникнення лімфедеми є:

· Рак молочної залози після променевої терапії або видалення аксилярних лімфатичних вузлів. Опромінення аксилярної області після лімфаденектомії значно підвищує ризик виникнення лімфостазу.

· Злоякісна меланома верхніх або нижніх кінцівок у пацієнтів після лімфаденектомії та наступної променевої терапії.

· Рак передміхурової залози, після опромінення всього малого таза або оперативного втручання.

· Рак шийки і тіла матки при місцево-поширеному процесі або після лімфаденектомії та/або променевої терапії.

· Метастатичне ураження нижніх квадрантів черевної порожнини (пухлини яєчників, class= яєчка, печінки, підшлункової залози, колоректальний рак, лімфоми), які приводять до руйнування лімфатичних судин та порушенню венозного та лімфатичного дренажу.

Оскільки, на відміну від інших видів набряків, лімфедема пов’язана зі змінами в шкірних та підшкірних тканинах, особливо при перевантаженні або закупорці поверхневих лімфатичних судин, вона підсилюється при малорухомому способі життя внаслідок супутніх порушень венозного відтоку.

В результаті цих змін можуть з’являтися наступні симптоми:

· розпухання (повністю або частково) кінцівок/тіла;

· відчуття тісноти й напруженості;

· відчуття важкості кінцівки;

· лімфорея (підтікання лімфатичної рідини);

· кератоз (огрубіння шкіри внаслідок фіброзу та інфікування);

· біль та дискомфорт (ниючий біль та/або відчуття тиску на суглоби або скутість);

· утворення глибоких складок у шкірі;

· неможливість взяти шкіру в складку4

· целюліт;

· психологічні труднощі, пов’язані зі змінами форми тіла.

Дотримання наступних рекомендацій дозволить зменшити вірогідність виникнення лімфедеми:

· адекватне харчування (білкова дієта зі зниженим вмістом солі);

· відповідне фізіологічне навантаження;

· рухливий спосіб життя;

· адекватна терапія супутніх захворювань (діабет, ниркова і кардіальна гіпертонія, флебіти й ін.);

· комплекс фізичних вправ, спрямованих на покращання венозного відтоку та розвантаження кінцівки (ходьба, піднімання рук та потягування стимулюють не тільки лімфовідток, але й кровообіг, при виконанні фізичних вправ руки не слід піднімати під кутом більше 90°, тому що таке положення зменшує простір між ключицею та першим ребром і порушує кровообіг, що може привести до збільшення набряку, у випадках, коли робити активні рухи неможливо, слід за допомогою когось з близьких як мінімум два рази в день виконувати пасивні фізичні вправи, треба давати помірне навантаження, оскільки занадто енергійні вправи викликають розширення кровоносних судин та збільшують приток лімфи та набряк, не слід також підіймати, пересувати та носити важкі речи);

Профілактика інфекційних ускладнень, оскільки мікротріщини в шкірі на фоні застою лімфи створюють для бактерій ідеальне середовище для їхнього розмноження, щоб це попередити необхідно:

· шкіру слід змащувати дитячим кремом або застосовувати інші зволожуючи засоби для запобігання утворенню мікротріщин, в тому числі креми на нежировій основі;

· слід уникати застосування кремів та лосьйонів, які містять ланолін, тому що існує небезпека появи контактного дерматиту, а також парфумованих кремів та лосьйонів, які можуть викликати додаткове подразнення;

· після миття набрякшу кінцівку варто обережно просушити (не терти рушником), звернувши особливу увагу на місця між пальцями та у складках шкіри, тому що підвищена вологість сприяє появі подразнення та розвитку грибкових інфекцій;

· під час миття посуду або роботи в саду пацієнтові варто надягати гумові рукавички, при шитті — користуватися наперстком, також слід бути дуже обережним при підстриганні нігтів, обов’язково вчасно обробляти навіть дрібні рани й порізи (добре промивати їх та застосовувати антисептичні засоби);

· необхідно захищати шкіру на уражених кінцівках від сонячних променів;

· при голінні волосся в області пахвової западини варто користуватися електробритвою.

Не можна використовувати набрякшу руку для ін’єкцій або внутрішньовенних вливань, для забору крові для аналізів або вимірювання артеріального тиску.

Для лікування лімфедеми та зменшення неприємних симптомів важливе значення мають:

· Гімнастичні вправи, спрямовані на розвантаження кінцівки й стимуляцію венозного відтоку, які повторювати 10 разів (руки за голову, перед собою, за спину, лягти на спину на ліжку, зчепивши долоні, підняти руки якнайвище, повільно, але твердо відвести долоні назад, якнайдалі нагору, потім униз, покласти під опухлу ногу подушки, плавно підтягти коліно до грудей, витягнути ногу догори, а потім опустити її на подушки, повільно відтягнути носок стопи до підлоги, потім до межі відігнути нагору, повільно обертати стопою, спочатку вліво, потім вправо, лежачи на спині, покласти руки на живіт, Глибоко й повільно вдихнути, відчути, як руки піднімаються разом з животом, на 2 рахунки затримати подих, а потім повільно видихнути, масажувати шию в напрямку рук, закласти долоню здорової руки за голову й масажувати під пахвою повільними круговими рухами).

· Вібраційний масаж;

· Дренуючий мануальний масаж;

· Застосування спеціальних здавлювальних (тиснучих) рукавів та панчох, які розроблені спеціально для того, щоб забезпечити збільшення тиску в напрямку до дистальних частин кінцівки, їх варто носити протягом дня та знімати на ніч (при появі подразнення або запалення ні в якому разі не можна застосовувати здавлюючі засоби до зникнення запалення

· Мазі з екстрактом кінського каштану, які покращують венозний відтік;

· Гігієнічний догляд для профілактики вторинного інфікування (див. вище).

Також Ваш лікар може призначити спеціальні мазі або компреси з протеолітичними ферментами або системну ензимотерапію, сечогінні, курси гормонотерапії та ін.

Намагайтеся уникати постійного використання підтримуючих пов’язок для рук, тому що це може привести до скутості плечових та ліктьових суглобів. Широка підтримуюча пов’язка для руки може використатися, у разі потреби, на прогулянці, але її потрібно убирати на відпочинку (руку можна покласти на подушку).

Якщо шкіра на зміненій кінцівці почервоніла, з’явилося печія, варто якомога швидше звернутися до лікаря. При виникненні запалення необхідним є проведення інтенсивного лікування із застосуванням антибактеріальної, протизапальної, дезінтоксикаційної терапії, яку Вам призначить Ваш лікар.

У випадках неефективності консервативного лікування Вам можуть запропонувати оперативне втручання — лімфовенозне шунтування.

Пригнічення кровотворення

Як вже зазначалось, променева терапія, як і хіміотерапія, в першу чергу впливає на клітини, які швидко діляться. Внаслідок цього, однією з систем організму, яка швидко реагує на вплив опромінення, є кістковий мозок. Ураження кісткового мозку під впливом опромінення призводить до порушення кровотворення, та, як наслідок цього, до зменшення в крові спеціалізованих клітин (лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів)*. Реакції з боку кровотворної системи частіше виникають при опроміненні великих об’ємів тіла та пласких (череп, ребра, кості таза) і губчатих (хребці) кісток, де переважно розташований червоний кістковий мозок. Крім того, одночасне проведення променевої та хіміотерапії збільшує вірогідність та важкість даного типу побічних ефектів. До анемії, лейкопенії та тромбоцитопеній або панцитопенії (одночасне зменшення кількості всіх типів клітин) може також призводити проведення радіонуклідної терапії з приводу метастатичного ураження кісток, особливо при проведенні повторних курсів лікування.

Втрата волосся (алопеція)

Випадіння волосся, на відміну від впливу хіміотерапії, може відбуватися лише в зоні опромінення, тобто, якщо Вам опромінюють ногу, то й втрата волосся буде спостерігатися лише в цьому місці. Може спостерігатися витончене волосся, зменшення його кількості. Облисіння часом виникає лише у випадках прямого опромінення голови. У більшості випадків ріст волосся відновлюється через деякий час після лікування; однак вираженність втрати волосся та швидкість його відновлення залежать від дози опромінення.** При відносно невеликих дозах втрата волосся є тимчасовою, при великих — може бути постійною. Після відновлення росту волосся його текстура та колір можуть змінюватися — часто волосся стає більш кучерявим, рідше змінює колір.

Проблеми з боку шлунково-кишкового тракту.

Радіація впливає на мембрани клітин ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, які потрапляють в поле опромінення, викликаючи неприємні відчуття при ковтанні, нудоту, зміну смакових відчуттів при прийомі їжі, діарею. Існують спеціальні ліки для лікування нудоти, полоскання та знеболюючі препарати, які дозволяють покращити самопочуття при виникненні виразок на слизових оболонках. Слід уникати застосування комерційних ополіскувачів для рота, оскільки деякі з них вміщують речовини, які збільшують подразнення.

Нудота та блювання

Механізми виникнення нудоти та блювання при проведенні променевої терапії та хіміотерапії дещо різняться. Так, наприклад, нудота та блювання, які виникають при опроміненні головного мозку, є наслідком його набряку та підвищення внутрішньочерепного тиску; обов’язково повідомте про це Вашого лікаря, оскільки такий стан потребує відповідної медикаментозної корекції.

При опроміненні черевної порожнини нудота та блювання виникають внаслідок порушень перистальтики шлунково-кишкового тракту та активізації парасимпатичних гангліїв; в цьому випадку для зменшення неприємних відчуттів використовують переважно метоклопрамід, проводять дезінтоксикаційну терапію. Не призначайте собі ліки самостійно, обов’язково проконсультуйтеся з Вашим лікарем щодо вибору препаратів та дозового режиму.*

При опроміненні великих об’ємів пухлини блювання виникає внаслідок вторинного інтоксикаційного синдрому. В цьому випадку крім дієтичної корекції необхідно призначення лікарем дезінтоксикаційної терапії.

Стоматит та інші проблеми з боку ротової порожнини

При проведенні променевої терапії з приводу пухлин ротової порожнини, голови та шиї може виникати ускладнення, яке називається стоматитом. Це подразнення та запалення слизової оболонки ротової порожнини, яке часто супроводжується утворенням невеликих виразок та сильним болем.

Дотримання наступних гігієнічних правил дозволить зменшити вірогідність розвитку стоматиту:*

· Для профілактики або при виникненні подразнення або виразок полощіть ротову порожнину перед та після кожної їжі та на ніч.

· При появі подразнення до вищезазначених розчинів слід додати полоскання 2–3 рази на день збитим до густої піни білком яйця.

· Слід користуватися м’якою щіткою, яку потрібно промивати після кожного застосування та тримати в сухому, прохолодному місці.

· Перевагу слід надавати лікувальним зубним пастам типа “Лакалут Сенситив” та “Парадонтакс”.

· Слід уникати кислих блюд і напоїв, гострих блюд та блюд зі спеціями, або їжі з великим вмістом цукру, температура їжі повинна бути ледь тепліше кімнатної; гаряча або занадто холодна їжа підсилює неприємні відчуття; їжа також повинна бути м’якою, часом можна навіть застосовувати блендер.

· Застосовуйте гігієнічну губну помаду для пом’якшення губ, не слід користуватися вазеліном.

· Не слід виживати алкоголь, курити; і те й інше значно підсилюють променеві реакції.

· Вживайте достатню кількість рідини та їжу багату на білки.

· Одягайте зубні протези тільки у разі необхідності.

· Приймайте знеболюючи (наприклад, парацетамол) або полощіть рота місцевими анестетиками (ксилокаїн) за пів години до прийняття їжі; проконсультуйтеся з лікарем які препарати слід застосовувати.

Ксеростомія (сухість у роті внаслідок порушення функції слинних залоз)

Одним з типових побічних ефектів (частіше пізніх) при опроміненні області голови є порушення функції слинних залоз, що призводить до зменшення кількості слини та відчуттю постійної сухості у роті.*

Для поліпшення симптомів у разі виникнення ксеростомії можна виконувати наступні дії:

· Полоскати ротову порожниною перед їжею настоєм полин.у

· Полоскати рот після кожної їжі розчином фурациліну 1:2000, 1% содовим розчином, блідо-рожевим розчином марганцевокислого калію, настоєм ромашки.

· Застосовувати при приготуванні або вживанні їжі стимулятори секреції — приправи, спеції, аперитиви, гіркоти.

· Застосовувати жувальні гумки без цукру протягом доби.

· Вживати досить велику кількість слабокислої рідини (соки, чай з лимоном та ін.).

· Виключити алкоголь та тютюн.

· Уникати вживання їжі з великим вмістом цукру

У разі потреби Ваш лікар може також призначити медикаментозне лікування або вживання штучної слини.

Езофагіт 

Езофагіт — це запалення стравоходу, яке виникає як при проведенні променевої терапії з приводу раку стравоходу, так й при опроміненні середостіння, молочної залози або легенів. Езофагіт призводить до неприємних або болісних відчуттів при ковтанні їжі та проходженні її по стравоходу.

Якщо у Вас є ризик виникнення езофагіту, то з профілактичною метою або у разі виникнення його для поліпшення перебігу Ви можете робити наступне:

· Намагайтеся виключити з раціону гарячу, кислу та гостру їжу, алкоголь, кофеїн, тощо; краще переноситься холодна їжа або кімнатної температури.

· Дотримуйтеся м’якої дієти (як й у випадках стоматиту та ентероколіту).

· Вживайте натще та перед вживанням їжі вівсяний відвар та відвар насіння льону.

· Вживайте перед кожним прийомом їжі та після неї по 2–3 чайні ложки суміші рослинної та обліпихової/шипшинової олії у співвідношенні 3:1, а також вершкове масло, не кислу сметану.

· Вживайте достатню велику кількість теплої рідини з невеликим вмістом цукру, не вживайте газовані та кислі або занадто солодкі напої.

· При необхідності, Ви можете використовувати харчові добавки у кількості, відповідної до Вашої теперішньої ваги, але попередньо порадьтеся з лікарем, яким добавкам слід надати перевагу.

У разі потреби Ваш лікар призначить Вам обволікаючі засоби, спазмолітики та анльгетики.

Діарея

Діарея внаслідок розвитку ентероколіту може виникати при опроміненні черевної порожнини або органів малого тазу (оскільки епітелій слизової оболонки кишечнику, особливо тонкого, є однією з найбільш радіочутливих систем організму). Ступінь важкості клінічних проявів залежить, в першу чергу, від дози опромінення, а також від локалізації поля опромінення. Крім того, при наявності в минулому захворювань або операцій на кишечнику, вірогідність виникнення діареї вище. Ентероколіти, які виникають протягом променевої терапії, потребують, в першу чергу, корекції дієти, видалення з раціону молока, тимчасове обмеження застосування фруктів та овочів, жареної та гострої їжі, зменшення кількості цукру та ін.* У більшості випадків діарея припиняється через деякий час після закінчення лікування, але іноді вона може тривати протягом декількох місяців. При необхідності застосовують відповідні ліки.

Ректит

Ректит — це запалення слизової оболонки кишки, яке може виникати при опромінення тазової області та/або прямої кишки з приводу гінекологічного раку або раку прямої кишки.

Ознаками ректиту є:

· дискомфорт в області прямої кишки та ануса, який посилюється при дефекації;

· біль у прямій кишці;

· виділення слизу та крові з калом.

Для профілактики та покращання Вашого самопочуття при виникненні останніх можна дотримуватися наступних рекомендацій*:

· Дотримуйтеся дієти зі зниженою кількістю м’ясних продуктів та грубої клітковини (капуста, буряк, висівки).

· При схильності до запорів відрегулюйте стул, застосуванням сухофруктів та настоїв з них, інжиру, відвару кори крушини, з медикаментозних засобів — гуталакс, кафіол.

· Не слід використовувати очисні клізми та ректальні свічки без консультації з лікарем.

· Вживайте достатню кількість рідини (не менше 2 л при відсутності протипоказань з боку серцево-судинної системи).

· Обмежте вживання гострої їжі та їжі зі спеціями.

· Виключіть на цей період алкоголь та тютюн.

· Для зменшення запалення можна застосовувати жирові мікроклізми – 1 раз на день (2/3 рослинної олії та 1/3 масла обліпихи або суміш рослинної олії з вітамінами А та Е) та свічки з метилурацилом.

Для запобігання дискомфорту в області заднього проходу та прямої кишки:

· Шкіру навколо заднього проходу необхідно підтримувати чистою та досить зволоженою для запобігання виникненню подразнення. Краще промивати область ануса м’якою ганчірочкою після кожної дефекації, витираючи потім насухо м’якою сухою ганчірочкою й змазуючи шкіру спеціальним захисним кремом. Не слід використовувати туалетний папір, а також мило. На цей період слід носити бавовняну білизну.

· Можна застосовувати "сидячі ванночки" після кожного відвідування туалету, а також змазувати шкіру в цій області яким-небудь непарфумованим кремом (дитячим).

· Якщо це необхідно, лікар може виписати лікувальний крем або мазь.

· Не застосовуйте свічок без призначення лікаря.

Обов’язково терміново повідомте Вашого лікаря про появу домішок крові в калових масах.

Цистит

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура. Він виникає при опроміненні тазової області, найчастіше, при проведенні променевої терапії з приводу рака шийки матки.

Ознаками циститу є печія та біль при сечовипусканні.

Для профілактики та лікування променевого циститу слід дотримуватися наступних рекомендацій:

· Слід обмежити солоне та гостре в раціоні.

· Вживайте достатню кількість рідини (до 2 л).

· Можливо застосування трав’яних зборів, відвару мучниці (рос. толокнянка), але перед тим бажано проконсультуватися з лікарем.

· Цистенал 3-4 краплі 3 рази на день (якщо в минулому були часті цистити, то цистенал можна застосовувати для профілактики).

У разі виникнення циститу обов’язково повідомте про це Вашого лікаря, який призначить відповідне медикаментозне лікування (наприклад, введення олії в певними ліками в сечовий міхур, антибіотики, спазмолітики, тощо).

Вагінальний дискомфорт

Вагінальний дискомфорт — ускладнення, яке досить часто зустрічається у жінок після опромінення малого тазу, а також після викликаної хіміотерапією менопаузи. Цей дискомфорт пов’язаний з сухістю слизової оболонки піхви або з втратою еластичності її стінок. За кордоном жінкам, яким проводили променеву терапію з приводу гінекологічного раку, рекомендують застосовувати спеціальні пристрої (вагінальні ділятатори) для запобігання склеюванню стінок піхви. Крім того, для зменшення неприємних відчуттів слід застосовувати спеціальні зволожувачі (любріканти), які випускаються у вигляді спреїв для легкого нанесення на слизову оболонку вагіни та проміжність. Їх застосування зменшує неприємні відчуття та біль, але слід застосовувати лише любриканти на водній основі, та не слід використовувати ті, що зроблені на основі ланоліну.

Також можна проводити періодичні курси місцевої терапії для зменшення подразнення та сухості слизової оболонки:

· Вагінальні тампони із суміші рослинної та обліпихової олії і жировим розчином вітаміну А, олія шипшини 1-2 разів на день.

· Вагінальні тампони з мазями, які містять вітаміни А та Є.

· Спринцювання з настоями календули, ромашки, звіробою 1-2 рази на добу.


Сучасні напрямки досліджень в протипухлинній терапії

Крім традиційних цитостатичних препаратів в останні роки проводяться широкомасштабні дослідження ефективності принципово нових протипухлинних препаратів. Також велика увага приділяється індивідуалізації протипухлинної терапії, в тому числі з урахуванням індивідуальних особливостей самої пухлини. Встановлено, що дві на вид абсолютно схожі пухлини можуть абсолютно по-різному реагувати на терапію. На теперішній час створені препарати, які вражають пухлинні пухлини не тільки залежно від стадії та локалізації раку, але й залежно від їх біологічних особливостей, тобто ці ліки можуть вражати “слабкі” місця пухлинних клітин. Це так звана прицільна терапія (targeted therapy) та біологічна терапія.

Крім того, особливістю всіх сучасних методів лікування раку є їх нездатність відрізняти здорові та ракові клітини, що призводить до розвитку різноманітних побічних ефектів. Лікарі сподіваються, що застосування тарджет-терапії дозволить впливати виключно на ракові клітини та їх руйнувати без ушкодження оточуючих нормальних тканин.

Біотерапія

Внаслідок того, що рак розвивається з нормальних клітин нашого організму, імунна система не може розпізнати пухлинні клітини. Тож імунна система не атакує та не знищує ракові клітини. Біотерапія або імунотерапія спрямована на допомогу імунній системі в розпізнаванні та знищенні ракових клітин. До засобів біотерапії відносяться:

Інтерферони — це поліпептиди, які відносяться до класу цитокінів, сигнальних речовин, стимулюючих та активуючих певні клітини імунної системи. Вважається, що додавання до ендогенних інтерферонів штучних інтерферонів може допомогти сповільнити ріст пухлини або підтримати імунну систему в боротьбі з раковими клітинами.

Інтерферон-альфа застосовують при лікуванні волосато-клітинної лейкемії, меланоми, хронічного мієлолейкозу, саркоми Капоші; його застосування може також бути корисним при лікуванні раку нирок та неходжкінських лімфом.

Інтерлейкіни — інший вид цитокінів, які також синтезуються в організмі. Одним з підвидів є інтерлейкін-2, який сприяє утворенню лімфоцитів, що діють проти ракових клітин. Додавання штучних інтерлейкінів може збільшувати активність імунної системи. Їх застосовують при лікуванні поширених форм меланоми та раку нирок, досліджують ефективність при інших типах пухлин.

Протиракові вакцини — на відміну від вакцин, які призначені для запобігання виникнення окремих інфекційних хвороб, протиракові вакцини створенні для запобігання рецидивів раку. Точніше, більшість з них теж допомагають імунній системі розпізнати в ракових клітинах “загарбників”. Одні вакцини роблять з інактивованих, частіше за все опроміненням, ракових клітин, які потім вводять в організм для стимуляції відповіді імунної системи, інші — з активованих проти пухлини клітин імунної системи, які в подальшому теж активують власні клітини організму.

Протиракові вакцини намагаються застосовувати при різних типах пухлин, але цьому методу ще далеко до впровадження в широку медичну практику.

Прицільна терапія або тарджет-терапія (Targeted therapies)

Препарати тарджет-терапії переважно взаємодіють з білками та іншими молекулами, які приймають участь в рості та розвитку ракових клітин, намагаючись вплинути на їх генетичні особливості. Одна з таких генетичних особливостей ракових клітин дозволяє їм рости та розмножуватися не нескінченно. Впливаючи на таку особливість, теоретично, можна індукувати смерть клітин. Різні препарати впливають на різні фази росту та розвитку ракових клітин.

Моноклональні антитіла — на відміну від природних антитіл, які допомагають знищувати інфекцію, штучні антитіла діють проти специфічних мішеней окремих ракових клітин. Після введення в організм (як правило, шляхом внутрішньовенної інфузії) моноклональні антитіла атакують специфічну мішень (target), для якої вони й були зроблені, частіше за все розташовану на поверхні окремих ракових клітин. Це допомагає імунній системі розпізнати ракові клітини як чужорідні та приводить до їх знищення.

Інші моноклональні антитіла впливають на окремі види сигналів ракових клітин, які передають інформацію про прискорення росту. При блокуванні таких сигналів припиняється ріст пухлини. Крім того, до моноклональних антитіл може бути прикріплена радіоактивна речовина або отрута, які за допомогою антитіл будуть доставлені безпосередньо в пухлину. Отрута або випромінювання знищать ракові клітини, залишаючи нормальні тканини неушкодженими.

Моноклональні антитіла застосовують при лікуванні окремих форм неходжкінських лімфом, мієлолейкозів та хронічних лімфолейкозів, а також раку молочної залози та кишечнику. Досліджуються можливості їх застосування при інших типах пухлин.

Маленькі молекули — ці ліки, їх також називають інгібіторами сигнальної трансдукції (тобто передачі генетичної інформації), блокують білки, які активують неконтрольований ріст пухлини. Внаслідок чого ракові клітини не отримують сигналу до росту.

Маленькі молекули застосовують при великій кількості пухлин — лейкози, пухлини шлунково-кишкового тракту, рак молочної залози, товстого кишечнику, стравоходу, голови та шиї, передміхурової залози тощо.

Препарати, які індукують клітинну загибель — призводять безпосередньо до смерті клітини шляхом індукції апоптоза, тобто запрограмованої клітинної загибелі, внаслідок порушення синтезу білків, які необхідні для виживання клітин. На відміну від нормальних клітин, ракові клітини не вмирають, а цей тип ліків вражає саме процес нескінченного життя ракових клітин.

Препарати, які індукують клітинну загибель застосовують при лікуванні мієломної хвороби, стійкої до інших видів лікування.

Інгібітори ангіогенезу — препарати, які запобігають утворенню з нормальних оточуючих тканин нових кровоносних судин, необхідних пухлині для росту та життя.

Їх застосовують при лікуванні поширеного колоректального рака, а також досліджують їх ефективність при інших типах пухлин.

Генна терапія — це спроба відкоригувати помилки в генетичному матеріалі ракових клітин, оскільки в них може бути забагато або замало тих або інших генів, що призводить до неконтрольованого росту пухлини. Дослідники використовують віруси та натуральні або штучні частинки як шлях для введення генетичного матеріалу в ракові клітини. Також проводяться спробі ін’єкційного введення генів безпосередньо в пухлину, яка знаходиться в організмі або в ракові клітини, які культивувались в лабораторії.

Кандидат медичних наук, старший науковий співробітник
Бондарук Ольга Сергіївна

Кандидат медичних наук
Москалець Олександр Іванович



0 Комментариев · 34065 Прочтений - Для печати
Комментарии
Нет комментариев.
Добавить комментарий
Пожалуйста авторизируйтесь для добавления комментария.
Рейтинги
Рейтинг доступен только для пользователей.

Пожалуйста, залогиньтесь или зарегистрируйтесь для голосования.

Нет данных для оценки.
Пользователю
Логин

Пароль




Ещё не зарегистрированы?

->РЕГИСТРАЦИЯ<-

Забыли пароль?
Запросите новый.
Нам важно Ваше мнение
Проводимая медицинская реформа это...

Развитие

Уничтожение

Не знаю

Верните как было



Им необходима помощь

Острый лимфобластный лейкоз

 

Допоможiть врятувати життя. Саша вже втретє потрапив до онкогематологічного центру, цього разу його життя може врятувати лише трансплантація...


Меланома

 

Звертаюся до всіх небайдужих людей з проханям про допомогу. Допоможіть будь ласка врятувати моє життя, і подолати хворобу...


Рак молочной железы

 

Мне 43 года недавно узнала о своей болезни. На лечение денег нет, родственники помогли чем смогли,но этого мало. Я пока работать не могу...


Рак кишечника

 

Рак кишечника

Я обращаюсь ко всем неравнодушным людям, способным оказать помощь в борьбе со с болезнью. Любая ваша помощь будет для нас неоценима...


Рак шейки матки

 

Меня зовут Прочаковская Ирина, мне 39 лет. В марте 2017 года поставили диагноз рак шейки матки - карцинома плоскоклеточная неороговевающая...


Меланома, метастазы в лёгких

 

меланома

9 серпня 2018 року на плановому обстеженні, мені був поставлений страшний діагноз : метостази меланоми в обох легенях, четвертої стадії...


Mts в головной мозг

 

Помогите пожалуйста спасти жизнь нашему любимому мужу и папочке годовалой доченьки Шатилову Виталию Игоревичу (35лет)...


Календарь событий
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
Новое видео
Отсутствие лекарств
видео Отсутствие лекарств : На сегодняшний день для лечения онкобольных клиники «ОХМАТДЕТ» отсутствуют медикаменты, которые предусматривались госзакупками по бюджету 2017 Года.

Деньги были перечислены Минздравом международной организации «ПРООН» ещё в июле 2017 года, практически год назад. Заявка на закупки делалась в 2017 году дважды - в июле, а затем в октябре 2017 года.

Подробнее в  материале http://medicalline.info/news.php?readmore=761

Мастер класс МНИЦ онкологии
видео Мастер класс МНИЦ онкологии : Лапароскопическая правосторонняя гемиколэктомия с D3 лимфодиссекцией с введением индоцианинового зеленого и интраоперационной инфракрасной визуализацией лимфоузлов. 

Lap right D3 colon resection with ICG infrared visualization. 
Рак толстой кишки. Colon cancer.

Лапароскопическая резекция
видео Лапароскопическая резекция : Мастер-класс в НМИЦ онкологии НН Блохина 30.11.2017

Лапароскопическая резекция прямой кишки с флюоресцентной ICG визуализацией перфузии тканей и формированием интракорпорального анастомоза

Клиника Спиженко
видео Клиника Спиженко : Современный Центр Хирургии Клиники Спиженко - все виды хирургических вмешательств при онкологии: органосохраняющий подход, щадящая малоинвазивная хирургия - лапароскопия, эндоскопия позволяют добиться высоких результатов лечения, обеспечивая быстрый послеоперационный период восстановления.

Осуществление операций на органах брюшной полости с учетом современных онкологических требований, преимущественно лапароскопическим путем, хирургия злокачественных и доброкачественных новообразований молочных желез с учетом современных требований к эстетике и возможностей реконструкции, весь спектр операций в проктологии, ургентная и плановая абдоминальная хирургия, лечение послеоперационных осложнений и другие виды хирургических вмешательств.

Детская онкология
видео Детская онкология : Что нужно знать о детском раке? 
Основные его причины и виды, вопросы финансирования лечения и благотворительности, лечение за рубежом...

Ведущие: Екатерина Крюкова, Дарья Волянская
        
В гостях: Игорь Долгополов, Доктор медицинских наук, заведующий отделением трансплантации костного мозга НИИ Детской онкологии и гематологии ФГБУ Российского онкологического научного центра (РОНЦ) им. Н.Н. Блохина РАМН, член Общества французских детских онкологов.

Лимфома Ходжкина
видео Лимфома Ходжкина : Диагностика лимфомы Ходжкина. 
Возможности современной патоморфологии, лечение, линии терапии, причины возврата болезни, результаты лечения, частота рецидивов.
Перспективы излечения пациентов, качество жизни и планирование семьи.

Ведущий: Илья Романов
В гостях: Первин Зейналова, Заведующий отделом гематологии и трансплантации костного мозга РОНЦ им. Н.Н. Блохина, доктор медицинских наук.

Онкология с профессором Махсоном
видео Онкология с профессором Махсоном : Химиотерапия, иммунотерапия, таргетная терапия в лечении онкологических заболеваний.

Ведущие: Екатерина Крюкова, Анатолий Махсон
        
В гостях: Даниил Строяковский, Заведующий отделением химиотерапии московской городской онкологической больницы №62, к.м.н., врач-онколог, врач высшей квалификационной категории.

Симптомы которые игнорируют
видео Симптомы которые игнорируют : Симптомы рака, которые часто игнорируют

Злокачественные опухоли развиваются во всех органах и тканях, а значит, и симптомы рака могут быть самыми разными. Однако, при лечении раковых заболеваний не последнюю роль играет скорость постановки верного диагноза, иначе время может быть навсегда упущено. Какие же бывают признаки онкологических заболеваний? Ответим на этот вопрос в данной передаче.

Рак матки первые симптомы
видео Рак матки первые симптомы : Первым симптомом рака матки может стать кровотечение из половых органов. Надо отметить, что речь идёт далеко не о полагаемой менструации, а о внезапных выделениях. В процессе развития рака, на стенках матки образуются язвенные сетки, которые имеют свойство иногда кровоточить...

Первые симптомы рака
видео Первые симптомы рака : Первые симтомы онкологического заболевания

Темы форума
Новые темы
Метостазирующий РА...
Продам Сутент 50 м...
Продам Оксалиплати...
Метастази в кістки...
Опять по аденокарц...
Ритуксимаб Редитук...
Образование в голо...
Продам лекарства ...
Продам лекарства ...
Зитига (Абиратерон)
Обсуждаемые темы
Кселода, у кого... [151]
Лечение после о... [117]
Карцинома МЖ, с... [103]
Очень нужна кос... [83]
вторичные метос... [81]
ЛГМ [72]
Метостазы в кос... [71]
помогите консул... [71]
рак толстой кишки [65]
Малигнизированн... [65]
Наши друзья




46064138 уникальных посетителей

Copyright © medicalline.info 2008 by Сергей Троицкий

При использовании материалов портала, гиперссылка в виде "Онкологический портал Украины" обязательна!